Доказова медицина і чесність – нові стандарти лікування в Ужгороді
Білий халат для багатьох досі символізує дистанцію й холодний формалізм медицини. Але є місця, де його знімають, аби не віддаляти, а бути поруч. Медичний центр «Дбаю» в Ужгороді створили, аби надати особливий сенс слову «турбота» в медичній практиці. Тут лікар не читає нотацій, не нав’язує, а є тим, хто справді дбає.
Команда клініки “Дбаю”
Таку філософію втілили Василь та Юлія Довганичі. Уже понад п’ять років вони розвивають «Дбаю» як місце, де кожен пацієнт отримує чесні відповіді, науково обґрунтоване лікування і підтримку, у дуже різних життєвих обставинах. Під час пандемії, війни, блекаутів ця команда не зупинялася.
У «Дбаю» дотримуються протоколів доказової медицини, не призначають зайвого, не спекулюють на страхах, не грають у чарівні пігулки. Водночас вміють розмовляти про складне простими словами, бачити за симптомами людину, супроводжувати її навіть там, де медичний запит виходить за межі аналізів. Вони вакцинують, пояснюють, підтримують, організовують донати, замість оплати за книжки про прикорм чи домашню аптечку, та щиро вірять, що турбота може бути справжньою.
Юлія Довганич
Як змінилася роль лікаря за останні роки, що відбувається з пацієнтською довірою, як відбудовується культура профілактики в Україні та чому чесність це не риса характеру, а професійний стандарт — говоримо із співзасновницею медичного центру «Дбаю», лікаркою Юлією Довганич.
Що лежить в основі вашого підходу до медицини?
— Ми використовуємо тільки сучасні протоколи і тільки методи лікування, що довели свою ефективність. Тобто керуємось принципами медицини, що будується на доказах. Ми не призначаємо пацієнтам БАДи чи методики, які не мають наукового підтвердження. Якщо щось не має доказової бази, то ми чесно про це говоримо. Відмова від неефективних препаратів це ще й турбота про фінанси пацієнта. Чесність і відкритість часто приємно дивують людей, бо вони бачать: ми дійсно зацікавлені в їх здоровʼї.
Медичний центр “Дбаю”
Ви активно підтримуєте вакцинацію. Як формується ваша позиція?
— Вакцинація є однією з найбільших перемог людства у боротьбі з інфекціями. У «Дбаю» ми охоплюємо дуже багато дітей і дорослих. Ми пояснюємо кожен крок, слухаємо страхи й переживання батьків, аргументовано відповідаємо. Ми вакцинуємо і військових від правця, гепатиту B тощо. Якщо вони не проти — робимо це безоплатно. Бо захист від небезпечних інфекцій наших громадян — це теж внесок у перемогу.
Роль сімейного лікаря в «Дбаю» — яка вона?
— Сімейний лікар це не просто той, хто вміє лікувати ГРВІ. Це людина, яка веде пацієнта від народження до смерті, знає особливості цілої родини: спадкові хвороби, ризики. Ми будуємо довіру роками. Наприклад, я, та мої колеги, знаємо родини в кількох поколіннях і можемо прогнозувати схильність до діабету чи серцево-судинних хвороб, виходячи з історії родини.
Як ви підбираєте спеціалістів у команду?
— Спеціалісти приходили через спільні цінності. Ми не шукаємо лише, умовно, «кардіолога» чи «гастроентеролога», адже нам важливо залучати у команду людей з правильним ставленням до роботи й пацієнтів, у тому числі. Кожен новий працівник проходить випробувальний термін. Іноді доводилося прощатися навіть із хорошими спеціалістами, якщо ми бачили, що немає єдності в підходах.
«Лікар без білого халата» це про що?
— І буквально, і символічно. Багато людей відчувають тривогу побачивши білий халат. Ми відмовилися від нього: наші лікарі носять яскравий, дружній одяг. Дітей зустрічають лікарі у кольорових футболках з мультиплікаційними героями. Це знімає барʼєри та створює атмосферу прийняття і довіри.
Лікарі клініки “Дбаю”
Як війна вплинула на роботу центру?
— Війна стала випробуванням для всіх. Під час перших відключень світла, в очікуванні акумуляторів, ми ночували у клініці, аби вчасно запустити генератори й не припиняти роботу холодильників з вакцинами. Ми інвестували в генератори, спеціальні холодильники, акумулятори, аби гарантувати безпеку зберігання вакцин. Для нас це питання честі і довіри.
Ваша команда також працює над ментальним здоровʼям. Чому це важливо?
— Ментальне здоровʼя стало критично важливим питанням під час війни. Усі наші лікарі уважно стежать за емоційним станом пацієнтів. Ми маємо психологів, психіатрів, психотерапевтів, які допомагають людям справлятися зі стресом і травмами.
Чи плануєте масштабування?
— Так, мріємо про розширення. Але не просто новий кабінет чи поверх. Ми хочемо створити справжній центр нового рівня з широкими діагностичними можливостями і тією ж філософією турботи. Масштабування має відбуватися без втрати якості.
«Дбаю» це більше, ніж просто клініка?
— Завжди було більше. Коли ми створювали заклад, думали про матір, доньку, сестру, дружину, яка приводить свою родину на обстеження. У центрі нашої ідеї турбота, щире піклування про кожного.
Юлія Довганич
Ми хотіли, аби пацієнти, незалежно від віку, статі чи стану, відчували себе в безпеці. Щоб розмова з лікарем не була джерелом стресу, а навпаки, точкою опори. Тому «Дбаю» це про атмосферу, в якій хочеться залишатися. Про команду, яка дійсно тримається разом. І про медицину, яка вміє співчувати, не втрачаючи професійності.
Як ви особисто відновлюєте сили?
— Моя родина і гори. Найкращий відпочинок це втекти у Лумшори, де є ліси, річки і слабкий мобільний звʼязок. Саме там я відновлюю енергію, аби повертатися до людей із новими силами.
Яке головне питання має поставити собі людина, перш ніж звернутися до лікаря?
— «Чи роблю я достатньо для профілактики свого здоровʼя?». Профілактика завжди простіше і дешевше, ніж лікування наслідків. Ми маємо розвивати культуру щорічних чекапів, як це роблять у цивілізованому світі.
У час, коли українці вчаться жити заново, у нових обставинах, із новими пріоритетами, клініки на кшталт «Дбаю» повертають до простого, але глибокого: піклуватися одне про одного. І це не про масштаб чи статус. Це про погляд лікаря, який не відводить очей. Про вміння слухати й бути поруч. Про бажання жити не лише для себе.
У цьому сенсі медицина, як і будь-яка справжня справа, починається з людини. Із тієї, що дбає.
Команда клініки “Дбаю”
Адреса МЦ ДБАЮ: Ужгород, вул. Лінтура, 15/6.
Телефони: +38 050 100 00 65, 0 800 40 00 65.
Сторінки у соціальних мережах: інстаграм та фейсбук.
Блог Юлії Довганич
Якщо вам подобається те, що робить команда Varosh — підтримайте нас донатом тут.
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- Ужгородський замок у кадрі століть: обласний краєзнавчий музей випустив набір ретро-листівок
- “Якщо жінка хоче стати військовою – її не зупинити”: історії п’яти захисниць із Закарпаття
Марія Расчупкіна, Varosh
Фото: Сергій Денисенко та з архівів Дбаю
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram.
