Культура

Sziget 2015: дай мені руку

13 Серпня 2015 3 944

Можна розказати про те, як в інформаційних пунктах тобі не дають інформацію, а замість того, щоб сказати "я не знаю" починають скеровувати у висмоктаних з пальця напрямках. Чи про те, як камера схову, яка за графіком працює до п'ятої ранку насправді працює до третьої, а залізнична каса на фестивалі виявляється не цілодобовою, наприклад. Але це велика загроза видати себе за того, кому весілля не добре, бо голубці були холодні. Sziget – це точно те місце, де, пропри супернасичену програму, ти проведеш час винятково так, як сам собі придумаєш. "Що собі зробиш – те й будеш мати", як каже мій дідусь.

Gogol Bordello на фестивалі грають четвертий раз і виглядає це зовсім не так, як сольник, який ми застали у Відні два роки тому. Гудзь п’є вино, розливає вино, розбиває пляшку об барабан і рве струни. Музикантам весело і гаряче. Інтернаціональна команда, пісні якими завгодно мовами, угорською – теж. Публіка шаленіє і отепер все починає бути схожим на фестиваль. Я вперше бачу, як з футболки викручують добрячу склянку рідини.

Українську етно-хаус команду Даха Браха Sziget запросив виступити на World stage вдруге, дебют відбувся у 2013 році. Нещодавно Даха Браха відзначила десятиріччя, вони роками збирають повні концертні зали по всьому світу. З 2010 року я періодично потрапляю на їхні концерти, але на фестивалі і закордоном чую вперше. Даха Браха, звісно, скликає всіх присутніх на острові українців, але й решта не може просто сидіти на галявині і вже після перших пісень людей все більше, вони підходять ближче й ближче. Те що відбувається на сцені – подобається всім, навіть технічний персонал за лаштунками посміхається і пританцьовує. Виступ завершується словами "No war! Stop Putin!".

Пробираємось на бекстейдж, щоб спитати в Марка Галаневича, як йому концерт і що потрібно для того, аби в Україні міг 22 роки поспіль відбуватися фестиваль:

– Звук трошечки не хороший, ми навіть програму підкоригували. Ми такий гурт, що нас важко визвучити. Ми постійна проблема для звукарів, багато аналогових інструментів. Ці лажі, які час від часу відчуваємо на концертах, відчуваємо тільки ми. Але енергетично все було добре, слава Богу. Наша публіка найрідніша – вони уважно прислуховуються до текстів, а іноземна публіка сприймає тільки енергетично, по імпульсах. Стосовно проведення фестивалю 22 роки поспіль – то це глобальне питання таке. По-перше, треба, щоб була "вміняєма" влада 22 роки. Прогресивна, проєвропейська, як би це страшно не звучало, бо ми маємо своє берегти. Влада, яка цінує європейські цивілізаційні ідеї, а в нас такого не було. Зараз ми сподіваємося, що вона з’явилася, але далеко не скрізь це формування влади і громадянського суспільства, яке б могло штовхати владу до такого існування культури як це може бути, завершилось, – каже музикант.

Перший день на головній сцені закривав Alt J. Слухати Alt J на фестивалі, це як дивитися в очі бездомному псу – хочеш не хочеш, а заплачеш і втечеш. Може, якщо б це був інший майданчик, інший час – все було б значно краще, а не нудно і в’яло. Може. Але про це дізнатися не довелось, бо організатори вирішили саме так і це найдивніший вибір гедлайнера.

Далі було два, на разі, найекспресивніші виступи фестивалю – концерти британців Enter Shikari та американського нахаби Tyler the Creator. Обидва відбулися на сцені A38 – представництво знакогового будапештського клубу на фестивалі Sziget часто організовує концерти, потужніші та цікавіші, ніж мейн-стейдж.

В перерві між цими виступами вдалось потрапити на виставу гігантського вуличного театру Fuerza Bruta – театральний досвід з іншого світу. За десять років перфоменсу десять мільйонів глядачів в п’ятдесяти країнах світу. На фестиваль аргентинці привезли завершальну частину шоу "Bubble", яку презентують 4 рази на день з 12 по 16 серпня.

Після давки на вході потрапляємо на круглий майданчик. Тут немає глядацьких місць і сцени. Між натовпом рівномірно розділено персонал. Ти починаєш розуміти, що аудиторія – це і є місце дії. Гасне світло, спалахують прожектори. На рештуваннях четверо з барабанами. Не встигаєш звикнути до дивної пісні, як з лівого боку запускається маятник з чотирьох літаючих акробатів. Ще секунда і з неба зірветься злива – стіна холодної води дає тобі ляпаса, щоб ти сконцентрувався і уважно слідкував за тим, що буде відбуватися далі.

Натовп закривають прозорим тентом. Музика не зупиняється. На тенті зявляється актор. Він бігає над натовпом і раптом – падає над тобою. Під вагою покриття провисає, цей хлопець зовсім близько, на відстані витягнутої над головою руки, він дивиться прямо тобі в очі, а за мить зривається і біжить далі. Згодом до нього приєднується дівчина. Вона прекрасна. Тепер вони пролітають над натовпом двоє і часом застигають над кимось, так, ніби кличуть "йди до нас!".

Ше хвилина і над тобою з’являється білий тент. Він надимається і утворює купол, на який проектується чудернадський відеоряд. В куполі кратери, з яких спокусливо визирає вже троє акторів. Вони простягають руки і потрапити до них хочеться ще дужче. Ти починаєш здогадуватись, що здійснення цього бажання – в програмі. З натовпу вихоплюють трьох і забирають на гору.

Після повернення на землю, утворюється живий коридор. Мене бере за руку крихітна дівчина. Вона не каже ні слова. Ми просто тримаємо лінію між однією стороною наповпу і іншою. По цьому простору розбігається і злітає вгору один з персонажів. Він виконує в повітрі чудернадські па і зникає. Зникає тент. Моя нова подруга виводить мене на середину майданчика і відпускаючи руку зникає теж. За хвилину вона на рештуваннях з барабанщиками, співає все ту ж дивну пісню. Навколо мене близько двох сотень заворожених людей. Від ейфорії перебиває подих. І тут – знову злива. Останній ляпас – тобі пора повертатись в реальність.

Вщент мокрою я потрапляю на вулицю, там північ і Sziget. Серпень. Острів Свободи. Це моя реальність до кінця цього тижня.


Читайте також:


Катя Маріаш, Varosh

Фото: Віталій Маріаш

0 #