Нью-Йорк – це, безумовно, поліцентричне місто, тобто культурно-тусовочних осередків у ньому багато і вони орієнтовані кожен на свою цільову аудиторію.
Феноменальними є процеси, які перетворюють райони зі звичайних, непримітних на популярні та просунуті. Достатньо оселитися у якомусь милому тихому кварталі з помірними цінами на житло кільком представникам креативного класу, хіпстерам чи іншим трендсеттерам – як за деякий час у цих околицях відкриваються тусовочні бари, з’являються арт-об’єкти та маленькі локальні дизайнерські мануфактури.
Williamsburg Market
Відповідно, жити там стає модно, а як наслідок – ціни планомірно повзуть вгору. Один з унікальних районів, схожих радше на постійно діючий фестиваль Sziget – частина Брукліна, яка називається Вільямсбург. Серед особливостей – не високі вузенькі будівлі, зі сходами та ганками і дерев’яними дверима строкатих кольорів, концептуальні секонд-хенди, вінтажні крамниці, чудернацькі бари, богемні нічні заклади та майданчики для концертів.
Williamsburg
У просторому концертному павільйоні Brooklyn Bowl з доріжками для боулінгу та величезним танцполом, щочетверга отак запросто грає свій dj-сет ударник легендарних The Roots, музикант та продюсер Questlove. Знаходячись у безпосередній близькості від танцюючих, Questlove щотижня вмикає музику, яка йому подобається – фанк, класичний хіпхоп та соул. В якості відеосупроводу використовується культова танцювальна передача з 70-х Soul Train. Вхід на вечірку коштує 7$, ціни на алкоголь в барах також цілком помірні.
Questlove at Brooklyn Bowl
Втім, найголовнішим плюсом американських нічних закладів є те, що потрапити туди можуть лише особи, які досягли 21 року. Махінації з цим майже неможливі, на вході кожного пабу, бару чи клубу стоїть кремезний дядько, який перевіряє айді – жодні вмовляння потрапити всередину юним відвідувачам не допоможуть. Уявіть лише, наскільки круто знаходитися на вечірці, в оточенні своїх однолітків, не почуваючись чиєюсь мамою або татом.
The End Warehouse
Все підкреслено дороге та пафосне у творчих осередках явно не в тренді, тож і опції для дозвілля не передбачають жодних наряджань, суконь та вечірніх зачісок. Та й місця для тусовок не обмежуються барами чи дискотеками. До прикладу, на складі звукозаписного лейблу The End Records, який спеціалізується на інді-рок музиці та металі, час від часу влаштовуються живі концерти груп, що співпрацюють з рекордингом. Алкоголь усі приносять з собою, адже жодного бару на складі не облаштовано, натомість є спільний холодильник та записка над умивальником "Не залишайте брудний посуд на столі. Матуся".
Паузи між виступами гуртів заповнюються спілкуванням та колективним спустошенням холодильника, а завершує вечір масовий похід до найближчого супермаркету за сендвічами – схоже, таке завершення нічних гулянок є інтернаціональною традицією.
Культ їжі
Після кількох днів перебування у Нью-Йорку, приходиш до висновку, що не варто звинувачувати американців у схильності до зайвої ваги. На їхнє виправдання сміливо можна заявити, що культура їжі там дійсно інакша – солодощі надмірно солодкі, у пошані бургери, сендвічі, піцца та неймовірно смачна і різноманітна вулична їжа, а порції – непристойно великі.
Навіть у супермаркетах більшість традиційних продуктів продається у великих упаковках, які самотужки можна їсти впродовж тижня. Оскільки у Нью-Йорку представлені чи не усі кухні світу, то вечеряти вдома особливого бажання не виникає. Заходячи до будь-якого закладу, лишень хостесс всаджує вас за вільний столик, навіть у морозну погоду офіціант приносить стакан води з льодом, і щиро дивується, якщо просиш не холодну.
Oyster Bar
Порівняно доступним гастрономічним культом є устриці, які без проблем можна знайти в десятках Oyster-барів, у більшості з яких за шість устриць з Західного узбережжя та келих білого вина доведеться заплатити близько 20$. Важко вкладається в українській голові той факт, що чайові прийнято залишати всім і всюди, а складають вони 18-20% від загальної суми. Тож до свого рахунку, ціни на манікюр чи вартості проїзду у таксі треба автоматично додавати тіпс. Хоча, сервіс у закладах вражаюче гарний, тож у більшості випадків цих грошей не шкода.
Музеї та Галереї
Для повноти картини про будь-яке місто, звісно, варто доторкнутися до прекрасного в місцевих арт-центрах, музеях та галереях. У Нью-Йорку безліч культурно-мистецьких установ, обійти які неможливо буде і за рік. Втім, обов’язковим пунктом є найбільший та найповажніший музей – Метрополітан.
Велична домівка для безцінних творів класичного мистецтва, від яких перехоплює подих, сміливих сучасних фотовиставок та експериментаторських відео-інсталяцій розкинулася на території Централ Парку. Безліч залів, кімнат та коридорів, присвячених різним жанрам, епохам та мистецьким напрямкам.
The MET Museum
Музей Метрополітан, або ж МЕТ, як його називають місцеві, є доступним для всіх, адже ціна вхідного квитка, 25 доларів – є рекомендованою, а заплатити ви можете стільки, скільки вважаєте за потрібне. Ще одним важливим мистецьким центром є музей Соломона Гуггенхаіма, який функціонує також і як важлива культурна та освітня інституція.
Guggenheim
На початку березня там можна було познайомитися з роботами однієї з найвпливовіших Японських арт-груп післявоєнного періоду – Gutai. Оскільки забагато мистецтва не буває,то при бажанні можна прогулятися по численним безкоштовним галереям, які знаходяться у районі Челсі.
Нью-Йорк по праву можна вважати колискою вуличної культури. Хіп-хоп, графіті, брейк денс – зародилися саме тут. Бі-боїв можна нерідко зустріти у метро, як на станціях, так і у самих вагонах – з нетривалими номерами за скромну винагороду, вкинуту у кепку танцівника. Щодо графіті, то цей субжанр мистецтва має власну мекку – славнозвісний aрт-об’єкт 5 Pointz.
5 Pointz
П’ятиповерхова промислова будівля, яка займає цілий квартал у Квінсі – головне місце паломництва райтерів, або графіті-художників, з усього світу. Закинутий склад – місце, де вуличні митці можуть легально наносити на стіни аерозольні малюнки.
Queens
Саме цей символ вуличної культури нерідко фігурує у кліпах хіп-хоп виконавців, деякі з яких увічнені на стінах 5 Pointz. Зокрема, під’їжджаючи на метро до будівлі, з вікна потягу видно величне чорно-біле зображення суворого Notorius B.I.G., а одним з перших малюнків на споруді вважається посмертний портрет-присвята Jam Master Jay, загиблому учаснику легендарних Run DMC.
Головною мотивацією для поїздки в Нью-Йорк, про яку я мріяла останні років п’ятнадцять, для мене була необхідність зрозуміти місто, яке згенерувало унікальні музичні та культурні явища, натхненні вулицями, разючим контрастом між бідними та багатими, божевільним перехрестям національностей та традицій. Це місто – незбагненне, складається враження, що воно знає якийсь секрет і тому, його неможливо посунути з першого місця у світовому топі тенденцій, нових віянь та актуальних течій.
Вікторія Рижова, Varosh.com.ua
