Культура – Архів

3 дні легкості на “Креденці”: мистецтво, свобода, імпровізація

27 Серпня 2014 5 032

Закарпаття має свій унікальний івент, де синтезуються музика, стрітарт, живопис, фотографія, лекції, література, перформанси, мистецтво у цілому, природа, а головне, якісне спілкування, свобода й імпровізація в усьому. Йдеться про арт-пікнік "Креденц" — очікувана подія не лише для місцевої творчої тусівки, а й для креативників з різних міст України та закордоння.


"Креденц" — локація, де народжується мистецтво


І це саме пікнік — уже шостий — а не фестиваль, як часом його називають. Це захід зовсім іншого формату, ніж 300 фестів у області. Творить його подружня пара — Роберт і Оля Тіводори, а допомагають їм однодумці. Щороку — нове місце проведення, попередні п’ять років наметове містечко арт-пікніку розгорталося у межах Виноградівщини, цьогорічна ж локація — село Кам’яниця, усім відома "Скалка".

Прямуючи мостом до входу у "3 дні іншого життя", ви бачите підвішений символ — справжній вінтажний креденц. Далі — намальована на стіні карта локації, аби орієнтуватися, куди й для чого. Хоча, і це тут зайве, оскільки захід не передбачає чітких планів, рамок, часових меж, тут усе відбувається спонтанно, все у постійному русі й процесі, а настрій ви створюєте самі, всі разом, а для цього не потрібні жодні зусилля, бо натхнення тут всюди.

Подружня пара з донькою танцюють під сети діджеїв, художники на твоїх очах творять стрітарт на стінах будинків, ти спостерігаєш за процесом втілення у життя інсталяцій, ніжишся у одному з гамаків у так званому "сонному" секторі, частуєшся "пасулею з капустов". І що особливо цінно, тобі не подають готовий творчий продукт, який можна спостерігати у галереї, ти бачиш створення нового витвору, ти є його учасником, а, можливо, і індикатором. Творчі люди подаються сюди, на "Креденц" і задля процесу, а цьому також сприяють природа, погода й активності навколо. Тут життя бурхливе три дні й три ночі нон-стоп, а ніч — це також відмінна пора для презентації мистецтва, до прикладу, вогняної кулі, флуоресцентних абстракцій і космічної музики, яка цілу ніч зосереджує публіку навколо діджеїв.


"Креденц" — перформанс у перформансі


І в кого не спитаєш про враження від івенту, то кожен щасливо усміхнеться, бо він однозначно знайшов тут щось своє. Знайшла і ужгородка Крістіна Іванова, яка кілька років мешкає у Португалії. Раніше вона не бувала на "Креденці", й не знала, коли стартував цей проект. Для неї це була найближча арт-подія у її тритижневій відпустці у рідному місті, тому приїхавши вранці в Ужгород, ввечері вона з сестрою Веронікою вже були на "Скалці". А їхня троюрідна сестра цілеспрямовано їхала на подію зі Львова, і це вже круто, адже частіше з Закарпаття їдуть до Львова, а тут навпаки.
Спочатку дівчині захід трішки й дечим нагадував атмосферу фестивалю хіппі "Шипоту", але це було лише перше враження.

"Що це? Це мікс виставки з Гоа, навіть більше у той бік. Важко однозначно сказати, бо воно таке все різне, з різних боків… З одного боку, ти просто сидиш на природі, біля багаття і все так кльово. Потім музика — одна музика, інша музика, а поруч хтось сидить і читає реп", — каже Крістіна.

Що їй надто сподобалося, це процес створення, адже ти бачиш, як з нічого з’являється якийсь витвір.

"А ці будинки, вони ж розвалені, ці вікна, тінь… Дуже кльово. Найбільше мені сподобалася статуя, мумія, хто її як називав. Олега. Ось це кльово. Ми вночі прийшли, аби підсвітити її, і сфотографувати", — додає дівчина.


А Вероніка підхоплює: "Він сам не зрозумів, що він зробив. А коли йому всі кажуть, Олег, да. І він такий: ааааа! Його аж порвало!".

А ще у Крістіни з сестрою були свої перфоменси, бо знову ж таки, саме місце надихає до власного самовираження. Спочатку це були ліхтарики на наметі, аби його можна було легко віднайти, потім свічки біля намету, а потім… павуки. Історія з павуками — це про хлопця, який всю ніч заважав дівчатам спати, а коли він спав цілий день, то сестри олівцем для очей намалювали йому павуків на ногах, з якими він гордо ходив.

Загалом Крістіна відзначає, що тут, у Закарпатті відбувається багато мистецьких акцій, відтак було би не погано синтезувати кілька місцевих ідей в одну, та провести щось подібне у Португалії.


"Креденц" — творчий мурашник без дистанції між художником і шанувальником


Студентка зі Львова Алла Погоріляк уже не вперше на "Креденці" й дуже тішиться, що потрапила цього року. Вона називає це свято атмосферним, що помітно у деталях, а вони, у свою чергу, створюють особливий простір. Всі мистецькі інсталяції фактично нічим необмежені, бо тут, за її словами, багато місця і фантазія митця, що не має меж — на стінах, асфальті, у закинутих приміщеннях чи просто серед лісу люди творять і це не може не вражати.

"Це простір свободи: хочеш— твориш вдень (а є такі, що вночі), хочеш — слухаєш лекції, хочеш — насолоджуєшся музикою і просто спілкуєшся з цікавими людьми. Адже важливим є не тільки саме мистецтво, але і особистості, які творять. Табір "Скалка" набув іншого сенсу разом з "Креденцом", трансформувався. Поруч з природою, подалі від буденного життя "Креденц" насичує, народжує нові ідеї…Там навіть час проходить інакше…", — ділиться враженнями Алла.

А ще тут нема дистанції між митцем і споглядачем: хочеш — бери фарби і твори, ліпи, майструй.

"Як казав один мій знайомий, перебуваючи на "Креденці", ти вже думаєш про наступний. І так, справді. Ти приїжджаєш ще і ще, при цьому, думаєш, що тебе вже не вразить так сильно, але митці генерують щось таке нове, що розширює твою уяву. Саме такі речі змушують їхати, а далі розповідати всім знайомим", — захоплюється студентка.


Що важливо, що тут мистецтво — не у обмеженому просторі, як у галереї, до прикладу. Кожен сам обирає час і маршрут, аби насолоджуватися мистецькими штуками.

"Нема поняття часу чи презентацій, ходиш просто, спостерігаєш, береш щось своє, насолоджуєшся і йдеш далі. Тут все не за шаблоном, трафарет відсутній. Це і приваблює… наближенність до творців і творіння, спонтанність, адже завжди манить те, від чого не знаєш, що очікувати", — резюмує Алла.


Хтось чекає Новий рік, а хтось — "Креденц"


Дизайнер і власниця магазину "Be creative", а також близька подруга подружжя Тіводорів Катя Моргентал була на всіх "Креденцах", окрім першого, але й на тому були її твори. Переважно вона виставляла графічні роботи, а на перших пікніках допомагала з експозиційними моментами безпосередньо на місці. Торік дівчина робила текстову інсталяцію з різними шрифтами…

"Це був момент, коли емоції вийшли і мені хотілося сказати. Спочатку це вилилося у замітку на мобільному, тоді я не знала, що з нею робити. А ось на "Креденці" я її реалізувала. Головні думки були намальовані на стіні білою фарбою імпровізованим шрифтом, який "створився" у процесі, і відшліфувався до останніх рядочків", — зазначає Катя.

Для неї ці дні — це, у першу чергу, спілкування з дуже цікавими й крутими людьми, з якими є можливість бачитися раз у півроку, раз на рік. Дизайнер усміхається, мовляв, хтось чекає на Новий рік, а шанувальники арт-пікніка чекають на "Креденц". Вона спостерігає, що з кожним роком все цікавіше проявляють себе львівські художники, щоразу приїжджає класна львівська тусівка, яка є дуже нестандартною для нашого ока.

"Львівська школа однозначно інакша, вона відрізняється. У них цікава локація у Львові "Фредра 61", де відбуваються творчі зустрічі, виставки, читання, лекції, концерти. Чому Фредра, бо це фактично адреса, за якою знаходиться квартира. І цього разу вони створили наче копію цієї квартири, накати зробили, вони перенесли певні знакові й пізнавані елементи, які у "Фредрі, 61", сюди", — описує Катя.

Ще їй запам’яталися дуже цікаві, неординарні й позитивні стрітартери з Італії та Польщі, які враженні атмосферою і естетикою арт-пікніка. Вони разом з іншими розмальовували будинки, один із яких був у кольорових пікселях. Як каже Катя, кожен бачить по-своєму: графічні дизайнери бачили у цих квадратах пантеони, хтось вбачав викладену кольорову плитку.


Також дівчині до вподоби інсталяції зі старими меблями, адже настільки органічне місце було для неї, все ставало монументальним, навіть завдяки деревам, у цьому і є графічність.

"Дуже цікава інсталяція з кулею, яка горіла, навколо якої було багато цікавих думок. Хтось говорив про ситуацію в Україні, хтось говорив про глобальніше, мовляв, горить Земля, хтось асоціював кулю з метеоритом. Митець дає поштовх думати, а глядач уже додумує по-своєму. Напевно, тільки тоді мистецтво живе", — додає Катя.


Кожен арт-пікнік не схожий і не може бути схожим на попередній


Яскрава організаторка Оля Тіводор зізнається: щоразу "Креденц" проходить у різних локаціях, а нові місця створюють неповторну атмосферу, відтак кожне свято, апріорі, не має бути схожим на попереднє. Дівчина пояснює, що на "старій" локації вже є художні роботи, які мають залишатися, а не замальовуватися новими, а це ще одна причина шукати нову місцину. Можливо, наступного року івент знов відбудеться на "Скалці", оскільки стратегічно це дуже хороше місце, де є річка, легко дістатися, близько від Ужгорода, а головне — є вільні стіни для нових витворів.

Також Оля акцентує, чому свято має формат пікніка. Організатори з самого початку відмовилися від терміну "фестиваль", адже вони не прагнуть, аби у майбутньому "Креденц" виріс у ще один "Підкамінь" або "Zaxidfest". При цьому, концепція дещо схожа на "ГОГОЛЬFEST".

"Фестиваль — це програма, де треба все чітко організувати. Цього року ми вперше склали програму, але все одно все було у вільному стані, — каже Оля. — Ми дивилися, до чого люди цікаві, чи в тему це до погоди, чи зараз гостям це потрібно. Це все вільно".

І шанувальників свободи й неочікуваності щороку більшає: якщо торік приїхало близько 400 людей, то цього разу їх було близько 600 — з Києва, Львова, Луцька, Донецька, Черкас та інших куточків України. Роберт з Олею не прагнуть перетворити дійство у тисячний стадіон, оскільки "Креденц" передбачає атмосферу домашності й затишку, де всі один одного, принаймні, впізнають.

Що ще відрізняє арт-пікнік від типового фестивалю — це момент комерції. Це свято — некомерційне, якщо перші три роки залучалися спонсорські вливання, а гостям усе було безкоштовно, то останнім часом шанувальникам події пропонується зробити внесок, аби організатори покрили оренду, вартість апаратури, звуку, готували страви у 300 л казані. Відтак "Креденц" — вже 3 роки без підтримки меценатів.


Олі з Робертом допомагають однодумці, які запрошують правильних людей, які саме правильно забезпечать ту чи іншу активність. Цього разу група художників "Black Сircle" запросили стрітартерів з Італії та Польщі, а хлопці з "UTC" складали line-up свята й запрошували діджеїв.

"Креденц" розвивається, наповнюється, оновлюється, міняється, а навколо нього зосереджується все більше творчих людей, які готові допомагати, організовувати й народжувати ідеї. "Креденц" починався з мистецтва, "Креденц" і є мистецтвом, і саме він його створює.

Евеліна Гурницька, Varosh

Фото: Рома Кайман та Вероніка Громадська

0 #