Ідеї

У Мукачеві з’явиться фонтан зі скульптурою святого Мартина?

14 Лютого 2013 4 766

Тема, винесена у заголовок час від часу спливає у місцевій пресі та у мистецьких чи довколамистецьких колах Закарпаття. Автором одного з ескізів, проектів пам’ятника святому Мартину у Мукачеві є ужгородський скульптор Михайло Колодко. Днями на цю тему ми з ним поговорили відверто.

Михайло каже, що вже давно вів розмови про це із своїм товаришем, туризмознавцем Олександром Ковалем про те, що Ужгород не має свого святого-покровителя у такій мірі, як має його Мукачево. Утім, є святий Георгій. Але немає єдності довкола нього, як, наприклад, у Мукачеві довкола святого Мартина. Тут цей святий справді шанований, він давним-давно на гербі міста. І, ймовірно, що саме це є одним із ключових чинників того, що мукачівці, у порівнянні з ужгородцями є такими об’єднаними.


– І ось щоб довести цю теорію для себе, а довівши, використати для Ужгорода, для користі ужгородців, віднайти образ того святого, який є покровителем Ужгорода і згуртувати городян довкола його постаті, відреконструювати пам’ять про нього, зробити на його честь пам’ятник, фонтан, або щось інше – ми почали спочатку «розкручувати» образ святого Мартина, – каже Михайло Колодко.

Скульптор запевняє, що минулої осені вони спільно вигадали, що у Мукачеві треба зробити свято на честь святого Мартина. Його племінниця-першокласниця, якій 8 років, і яка живе у Німеччині, показала ліхтарі, які вони роблять у школі для цього свята. Їм у школі розповіли, що є такий святий – Мартин, покровитель бідних. І що потрібно помагати бідним, а раз у році робити такі подарунки, ліхтарики… Ціла історія, зав’язана на рівні першокласників. І саме простота цього прикладу надихнула Михайла на те, що потрібно взяти цього святого з герба і відпустити його у народ, щоб він «жив» у народі. Адже крім свята «Червене вино» в Україні про Мукачево не так багато вже й знали. А святий Мартин не тільки має прив’язку до вина, а ще й має духовний підтекст. Хороший і позитивний. Який буде людину по життю супроводжувати і нести добро всім навколо.

– Ми за це «зачепилися». І почали «штовхати». Після розкрутки цього образу і першого свята святого Мартина у Мукачеві ми б хотіли повернутися до Ужгорода і шукати цього святого покровителя Ужгорода. Так що ми зараз зайняті святим Георгієм, – запевняє скульптор.

Також, Михайло каже, що ще на стадії першої ідеї святомартинських днів, вони знайшли одного підприємця, який захотів відреконструювати фасад свого будинку. Після розробки проекту майстри взялися за завдання, зробили проект, трошки змінили фасад і запропонували йому декілька варіантів того, що б там можна було зробити. Одним із них був наш «черговий» варіант, пам’ятник святому Мартину. Його ж побажанням було зробити фонтан. Тоді ми поєднали Святого Мартина з фонтаном.


– У нас також була розмова із Віктором Балогою. Після неї народилася думка поставити святого Мартина не де інде, як у самому центрі міста. Я не знаю, чи можна про це говорити, бо це питання передбачає велику кількість часу. Щонайменше п’ять років. Бо ж у центрі міста розташовано меморіальний комплекс із похованнями. І спочатку варто ці поховання з усіма почестями перенести у належне місце. Не повинні кістки солдат бути поруч із людним майданом. Після перенесення мусить минути ще хоча б рік. Щоб це було по-людськи, – каже Михайло Колодко.

фонтан90

У той самий час скульптор завважує, що незважаючи на те, що місце перед Ратушею дуже хороше, втім надто близько до нього знаходиться великий пам’ятник Кирилу і Мефодію. Тому, на переконання майстра варіант із фонтаном з невеличкою скульптурою святого Мартина, по висоті десь до 3,5 метрів, краще б вписався дещо далі від Ратуші, аби він «не сперечався» з Кирилом і Мефодієм. Тобто, про повноцінну «ростову» кінну скульптуру не йдеться, адже вона буде не у форматі міста.

– Усі ці роздуми чисто теоретичні, бо кінна статуя передбачає її сприйняття ще з дуже великої відстані. Самі фігури – кінь і людина несуть у собі, так би мовити, батальний посил. Не можна підійти і дивитися коневі, грубо кажучи, під хвіст. Повинен бути видним силует з далекої відстані. Ось ви маєте в’їжджати через міст на машині у місто і бачити ту статую за 500 метрів і милуватися її контурами на фоні неба. Іншого місця для такої великої скульптури у місті немає, – запевняє Михайло Колодко.


Саме тому, аби не ризикувати, митці вирішили першу кінну статую Закарпаття запропонувати саме у такому форматі. Не гнатися за тими класичними варіантами, коли кінна статуя робиться значно більшою натуральної величини – тоді вона видовищна на великих площах. А втілити її у фонтані, зробити її десь розміром півтора метри фігури вершника разом із конем. Цього достатньо, щоб розгледіти його із пішохідної зони.

Олександр Попович, спеціально для Varosh.com.ua

0 #