Ідеї

Донором може стати кожен. Може, але боїться або не хоче цього робити

14 Жовтня 2013 5 207

107 мільйонів донацій крові реєструють щорічно. 50% цих донацій припадають на країни з високим рівнем доходів, де живе 15% населення планети. 60 країн забезпечують запаси крові на 100% завдяки добровільним донорам, які не отримують жодної винагороди. В 40 країнах від добровільних донорів отримують менше 25% національних запасів крові.

Якщо вам виповнилося 18 років і ще немає 60, ви відчуваєте себе здоровою людиною, у вас є паспорт громадянина України, ви хочете зробити щось корисне для суспільства та для себе і вам не шкода трохи вільного часу задля цього – це означає, що варто здати кров. Для того щоб ви знали, як це робиться і ні в якому разі не боялися цієї процедури, ми пройшли шляхом донора, а також поспілкувалися з собі подібними та фахівцями.

Перед тим як йти здавати кров варто пам’ятати про те, що за 48 годин до донації не можна вживати алкоголь, варто повечеряти не жирною їжею, легко поснідати, обов’язково захопити з собою внутрішній паспорт і в жодному разі не нервувати. На станції переливання крові все починається з реєстратури, де вам видадуть картку донора резерву, яка заповнюється перед кожною крово- або плазмоздачею.


Далі вас направлять на загальний аналіз крові з пальця. Він робиться регулярно для того, щоб визначити групу крові (незалежно від штампу в паспорті) та рівень гемоглобіну.


Потім ви потрапите у кабінет лікаря-терапевта, який поспілкувавшись з вами, заповнить спеціальну анкету донора. Питатимуть про те, як ви себе почуваєте, чи не робили ви нещодавно татуювання або пірсінг, коли і де востаннє були закордоном, чим хворіли, які приймали ліки, коли востаннє здавали кров.

Вимірявши ваш артеріальний тиск та оцінивши фізичні дані лікар визначить обсяг донації і видасть талон на солодкий чай та булочку, які вам обов’язково потрібно з’їсти та випити перед здачею крові.



Фантич Марія Антонівна – трансфузіолог, завідувач донорським відділом Закарпатської ОСПК

Ми пояснюємо людям, що 300-450 мл – це науково обґрунтована фізіологічна доза крові і від її здачі не буває зле, хіба що від психоемоційного настрою людини. Імовірність того, що у нас заразиться донор – відсутня. Може заразитися медперсонал якщо, наприклад, пошкоджена рукавичка або є якась травма і туди потрапить кров донора, який не зізнався на присутність недугу. Буває, що люди не кажуть про те, що хворіли, скажімо сифілісом. Трапляється, що донори не знають про перенесений гепатит C або наявність ВІЛ-інфекцій.

Вся кров після здачі тестується – у першу чергу на гепатит B та C, СНІД і сифлілс. Тільки після того, як всі результати від’ємні кров направляється в експедиторську і видається в лікувальні установи. Ми ніколи не видаємо необстежену кров. Згідно інструкцій здавати кров рекомендується 4 рази у рік, кожні 2 місяці, а після 4-ої кровоздачі потрібно зробити перерву у 3 місяці. Кількість гемаконів у день, які збираються в Закарпатському обласному центрі переливання крові невелика, у середньому 7-9 донорів і це на цілу область. Вам це не зашкодить, проте комусь може суттєво допомогти.


Після вищеперерахованих дій настає кульмінація. Віддаєте картку донора для внесення в журнал, натягуєте на взуття бахіли та сідаєте в крісло. Все інше за вас зроблять медпрацівники, які на ваших очах відкриють новий контейнер для крові, так званий "гемакон".



Антон Микуланинець, 28 років, донор, працівник Тиса ФМ

Донорство – це допомога іншим людям та суспільству. В нашій країні катастрофічно не вистачає запасів крові, натомість ЗМІ переповнені сюжетами та новинами про масові аварії, про людей, яким потрібна допомога.

Я здаю кров протягом останніх 2 років, проте супергероєм себе не відчуваю.


Бути донором зовсім не страшно. Наші діди-прадіди війну пережили, а тут вся справа у маленькій голці.


Спочатку наповнять дві пробірки для подальших лабораторних аналізів на наявність інфекційних захворювань та відхилень від норм.


Катя Кебаб, 23 роки, донор


Донорство для мене – це можливість допомогти комусь, усвідомлення того, що ти зробив свій внесок у життя людей.

Коли я вперше здала кров з’явилося відчуття польоту, настільки тебе переповнюють позитив і легкість. Я стала донором досить давно, роки 3-4 тому і якщо не дивитися коли заходить і виходить голка, то взагалі не страшно, навіть люди, які бояться крові здавали її спокійно і без усіляких проблем.


Наповнивши пробірки, збиратимуть приписану лікарем кількість донації час від часу перепитуючи, як ви себе почуваєте та чітко контролюючи процес.


Лєна Грись, 19 років, донор, громадська діячка, студентка КНУКіМ


Стати донором крові – це важливий крок у власній свідомості. Можливість довести, що ти здатен врятувати чуже життя віддавши частину себе, безцінну краплину, що поверне чиюсь надію.

Кров – це найцінніше, що може дати одна людина іншій.

Навесні я здавала кров вперше, тоді була безмежна купа емоцій і я дійсно рада, якщо комусь допомогла.


Зібравши необхідну кількість крові лікарі вкотре перепитають про ваше самопочуття, попросять повільно перейти в сидяче положення та перев’яжуть вам місце уколу, застерігши про те, що бинт не варто чіпати впродовж наступних двох годин і ні в якому разі фізично не навантажувати руку.



Олександр Мерявчик, 29 років, донор, телеведучий і громадський діяч

Боятися не треба. Інформаційний простір заповнений міфами про те, що тому занесли гепатит, а тому мало не СНІД чи все що завгодно. Я ж стверджую – цього нічого немає.

Треба просто перевернути своє мислення, уявити себе на місці людини, якій кров потрібна. Адже кожен із нас може опинитися у такій ситуації, а довкола буде байдуже суспільство. Щось треба змінювати, роз’яснювати силами тих, хто вже має власний досвід у справі донорства.


На виході ви отримаєте довідку, яка звільнить вас від роботи чи навчання у день здачі крові та в будь-який інший день впродовж наступного календарного року, а також вам видадуть чек на отримання суми у розмірі 27 грн 10 коп, які варто витратити на обід у найближчій їдальні.



Тепер ви знаєте, як проходить процес здачі крові, а головне ви можете зробити це самі. Вам не поставлять пам’ятник, виходячи зі станції переливання крові, не гратиме музика і натовп не буде захоплено аплодувати, про вас не напишуть в газетах і не повісять ваше фото на дошку пошани. Проте, розуміння того, що ви зробили добрий, а головне безкорисливий вчинок, набагато цінніше будь-яких променів слави.

Олександр Кіпа, Varosh

Фото: Микола Романовський

0 #