В цьому році я побачив декілька класних та якісних фільмів, але, змушений зізнатися, що в порівнянні з минулими роками, їх було значно менше. І все ж, чим 2015-й рік став особливим? Насамперед тим, що вдалося не зіпсувати продовження "Зоряних війн", Стівен Спілберг показав, що є ще порох у порохівницях, а Метт Деймон вирощував картоплю на Марсі, і ми від цього не нудьгували. На мою думку, це були кращі фільми минулого року.
20. "Kingsman: Таємна служба" (Kingsman: The Secret Service). Режисер: Меттью Вон
19. "Голос вулиць" (Straight Outta Compton). Режисер: Фелікс Гері Рей
18. "Прогулянка висотою" (The Walk). Режисер: Роберт Земекіс
17. "Клуб" (El Club). Режисер: Пабло Ларраін
16. "У скільки вона повернеться?" (Que Horas Ela Volta?). Режисер: Анна Майлаерт
15. "Емі" (Amy). Режисер: Азіф Кападіа
14. "Керол" (Carol). Режисер: Тодд Хейнс
13. "Мандарин" (Tangerine). Режисер: Шон Бейкер
12. "Вівці" (Hrútar). Режисер: Грімур Хаконарсон
11. "Воно" (It Follows). Режисер: Девід Роберт Мітчелл
10. "Сікаріо" (Sicario). Режисер Дені Вільнев
Під час перегляду "Сікаріо" мене не полишало відчуття, що я це вже десь бачив, і частенько заздалегідь здогадувався про подальший розвиток сюжету, але в таких моментах завжди відбувалося щось несподіване і по-справжньому шокуюче. У цьому кримінальному бойовику немає героїв в класичному розумінні цього слова, відсутнє відпущення гріхів, немає катарсису, немає заїждженого протистояння між добром і злом, немає білого або чорного, в картині переважає безкровний і сірий колір. Екшн-сцени реалізовані майстерно, напруга відчувається в кожному кадрі, адреналін зашкалює.
"Сікаріо" – безжальний і глибоко песимістичний сучасний вестерн, де хороше від погане відділяє тільки тонкий аркуш паперу, і де кожен поодинці бореться проти безликого зла. Не вистачає тільки заходу сонця і життєрадісної верхової їзди через прерії. Це вже інший світ, де ведеться зовсім інша війна.
9. "Міст шпигунів" (Bridge of Spies). Режисер: Стівен Спілберг
Не тільки старомодно фундаментальний психологічний трилер про шпигунів 1960-х, але і справжній гуманістичний маніфест від головного режисера Голлівуду. Перший з його великих військових фільмів в якому ніхто не гине, – і перший, в якому присутній симпатичний росіянин. Щоправда, не той, якого грає Михаил Горевой, а той, роль якого доручена британцеві Марку Райленсу.
Спілберг з часів "Мюнхена" не працював з таким потужним матеріалом, і ті глядачі, які чекали на затхлий урок історії, в результаті отримали приємний сюрприз. Серіали в наш час можуть бути якими завгодно крутими, але до того часу, поки знімають такі фільми, ви просто зобов’язані ходити до кінотеатрів.
8. "Надновий заповіт" (Le Tout Nouveau Testament). Режисер: Жако ван Дормель
Хуліганська комедія від Жако ван Дормеля – історія малолітньої дочки Бога, яка вирішила втекти від татуся, забіяки і п’ятика, щоб знайти на Землі нову команду апостолів і написати чергове Євангеліє. Дуже сміливе, вільне і несподіване кіно, в якому лірика невіддільна від клоунади, а сатира – від філософії. "Надновий заповіт" – найрозгнузданіший, антиклерикальний і антирелігійний, смішний та дикий фільм року – не схожий рішуче ні на що. Одним словом, унікальний фільм унікального режисера.
7. "Зоряні війни: Пробудження сили" (Star Wars: The Force Awakens). Режисер: Джей Джей Абрамс
Рівно 32 роки довелося чекати, щоб "Зоряні війни" нарешті прокинулися від летаргічного сну. Дякуємо, Джей Джей Абрамс! Перед нами соковите, драйвове і зворушливе кіно, до того ж, не позбавлене гумору. "Зоряні війни: Пробудження сили" є, практично, бездоганним блокбастером, в якому немає сміливих інноваційних рішень, отже, до деякої міри фільм грає в безпечному режимі. Разом з тим, не можна заперечувати і наступне: фільм хоч і рясніє гумором, але дуже вміло уникає інфантильних і тупих жартів, на екрані хоч ми і спостерігаємо нон-стоп екшн, це не створює ефекту комп’ютерних ігор, а також, незважаючи на те, що в стрічці безліч персонажів, зі старих вона не робить клоунів, а нових дуже швидко змушує полюбити.
6. "Юність" (Youth). Режисер: Паоло Соррентіно
Багато захоплень, багато нарікань. Жодного призу в Каннах, зате нагороди за кращий фільм, режисуру і акторську гру (Майклу Кейну) від Європейської кіноакадемії. Дуже небездоганна картина нелюдської краси, чарівності якої практично неможливо чинити опір. Місцями банальна, так! Але, яка переконує нас, що життя ще банальніше. Ну і робота з саундтреком унікальна: сьогодні так більше не вміє ніхто.
У порівнянні з "Великою красою", Паоло Соррентіно цього разу зняв більш комерційне кіно, але навіть так в ньому стільки пам’ятних сцен, що іншим їх вистачило б на кілька фільмів.
5. "Думки навиворіт" (Inside Out). Режисери: Піт Доктер і Роналдо дель Кармен
Найбільш авангардна анімація за всю історію студії Pixar – сюжет, який розгортається в голові школярки. Головні герої – її емоції, які при переїзді на нову квартиру втратили свого лідера, Радість. Фундаментальне кіно для розуміння дитячої психології, яка, втім, як з’ясовується, мало в чому відрізняється від дорослої. Pixar в цей раз створив ідеальний сімейний фільм, який здатен зачарувати всі вікові категорії. Направду, спогади роблять нас тими, ким ми є? – запитував багато років тому "Той, що біжить по лезу бритви" – тепер це робить "Думки навиворіт". Від науково-фантастичного фільму ти апріорі чекаєш вагомих думок, але в даному випадку трапився неймовірний поворот, завдячуючи кільком мультиплікаційним персонажам, я зміг пізнати себе трохи краще.
4. "Марсіанин" (The Martian). Режисер: Рідлі Скотт
"Марсіанина" я б ні в якому разі не порівнював з "Гравітацією" Альфонсо Куарона або з фільмом Рона Ховарда "Аполлон-13". Він більше схожий на "Вигнанця" Роберта Земекіса упереміш з однією з передач NatGeo про Марс (до слова, NASA приклалася до написання сценарію не одним десятком сторінок). Але, якщо бути дуже жорстким, то можна сказати, що все виглядає так, ніби, з "Прометея" забрали все найгірше, а те, що залишилося, довірили зіграти Метту Деймону.
Музика і монтаж на п’ятірочку, картинка дивовижна, в жанрі наукової фантастики Рідлі Скотт все ще один з кращих, тільки от кинути б йому вже цю релігію та філософію до дідька. За 136 хвилин ігрового часу я жодного разу не подивився на свій годинник, і не тільки тому, щоб не пропустити одну з численних будапештських локацій.
"Марсіанин" класний тому, що не хоче здаватися чимось більшим, ніж він є насправді, і вміє над собою апетитно сміятися. Але, в першу чергу, тому, що у нього був гідний вихідний матеріал, а також, Рідлі Скотт і Метт Деймон. Велич людського розуму, завзяття та винахідливості можна святкувати і в такий кумедний спосіб.
3. "Син Саула" (Son of Saul). Режисер: Ласло Йелеш Немеш
Боляче дивитись. Боляче, тому що ти знаєш, в яке місце Саул супроводжує людей, які щойно зійшли з потягу. Тому, що ти знаєш, що буде відбуватися з ними за зачиненими дверима. Тому, що ти знаєш, що чекає на людей, які прибули в табори. І все ж на це потрібно дивитись. Ти не можеш відірвати очей від полотна. Тихо крадешся за спиною Саула, від какофонії тобі зводить шлунок. Спочатку ти ненавидиш нацистів, потім вже нічого не відчуваєш, як і Саул. Не можеш дочекатися кінця, щоб залишити кінозал. Коли це нарешті відбувається, то не в силах зробити жодного кроку, тобі неймовірно тяжко повернутися назад у своє життя. На вулиці ти стоїш зі скляними очима, і з сумом нагадуєш собі про абсурдну фортуну, завдяки якій ти живеш.
2. "45 років" (45 Years). Режисер: Ендрю Хей
Шлюб ніколи не буває легким, але люди люблять обманювати себе тим, що старість для них стане мирним, мудрим та щасливим етапом життя – до того часу вже всі мають змиритись зі своєю долею. Фігня! Ендрю Хей за півтори години доводить, що насправді ми ніколи не можемо знати все про іншу людину, що неможливо по-справжньому пізнати один одного, що приховані секрети навіть десятиліття потому мають вагу та ціну, і що сумніви примушують страждати людину до кінця свого життя. В цьому році не було ще одного такого сценарію, який став би для акторів (неймовірно сильна та переконлива гра Шарлотти Ремплінг та Тома Кортні) настільки великим подарунком, і вони скористались ним на всі 100%.
1. "Шалений Макс: Дорога гніву" (Mad Max: Fury Road). Режисер: Джордж Міллер
За своєю суттю, незважаючи на зірок і розсіяні над барханами мільйони доларів, це як і раніше кіно категорії "Б" – дике, безглузде, криваве, страшенно смішне, в якому увесь гуманістичний пафос в підсумку зводиться до формули "сьогодні помри ти, а я завтра". Джордж Міллер не тільки не соромиться свого коріння, він знаходить в ньому еліксир вічної молодості, джерело безперебійного живлення, якому не загрожує ніяка енергетична криза. "Шалений Макс" не тільки блискучий та крутий бойовик, але і кристально чисте кіношне задоволення.
Габор Феєр, Varosh
