Думки

Як заманити на Закарпаття туристів. Частина ІІ

9 Жовтня 2019 381

Недавно я ходив на черговий Varosh talks на тему майже доленосного питання нашого краю «Чи справді Закарпаття є туристичним регіоном?». Ну шо вам туй уповісти? Особисто я вважаю, що і є, і не є.

Справа в тому, що персонально мені нецікаво їздити кудись типовим туристом. Тобто хай там десь у Чеському Крумлові чи Швейцарії все буде ідеально «підстелено» для туристів, але для мене головне – люди, з якими разом я подорожую.

Хай там які будуть супер дороги, стерильні монблани і кролячі ковбаски, хай мені навіть робот, пробачте, задницю витирає – якщо мені добре з тими, з ким подорожую, то і в тісній палатці з однією консервою в запасі мені буде цікавіше, ніж з занудами без почуття гумору, які ниють через недосолений соус із кнедликами.

Тобто турист від туриста відрізняється і, можливо, наш край є цікавим для тих, хто їде не за комфортом, а за абсурдом, хаосом і пригодами, які просто не можуть статися там, де все зроблено для зручності туристів.

Ну але я не зовсім про це.

Скажу чесно – коли йшов на Varosh talks, думав, буде чергове бла-бла-бла. Але насправді почув багато цікавого.

Наприклад, усі туризмознавці стверджували, що Закарпаття таки є туристичним регіоном, але – у всіх у них були свої «але». Тобто всі погоджувалися по основному питанню – що регіон таки туристичний – а розбіжності були тільки по оцим от десяткам «але».

До чого веду.

Обговорень, статей, круглих столів по туристичним темам було і буде ще багато. І ясно, що ми знаємо основні проблеми – дороги, інфраструктура, ціни, якість сервісу і ожинове вино;)

Але все-таки ми забуваємо про важливі речі, завдяки яким розвивається туризм навіть у нас. І розвивається він не через стратегічні програми від чиновників, не через чемпіонати по бограчу, фестиваль «Сакуровоє вино» чи парад різників у весільних платтях. Ну окей, не тільки через все це.

Є просто такі от безцінні для туризму речі, як інтернет, фотокамера у вашому телефоні і фейсбук з інстаграмом.

До чого тут туризм, спитаєте? Ну от судіть самі. Згадайте, коли цих трьох речей ще не було. А ви поїхали у гори і друг сфоткав вас із отарою овець і кошиком яфини. Ви повернулись додому і показали фотку друзям. З екрану гаджета чи роздруківку, не має значення. І аж 27 друзів подивилися і сказали – клас! А один навіть позаздрив трохи і вирішив, що наступного року він теж хоче у горах сфоткатися з вівцями і чорним від яфини язиком. Ну або не позаздрив, а просто теж захотів пережити цей досвід, бо сподобалось, не суть.

Але пройшли роки, з’явилися смартфони/інтернети, і ви знову пішли у гори. Де друг сфотографував вас із табуном коней і двокілограмовим білим грибом. І вже через хвилину ці ваші прекрасні фото полетіли у фейсбук, інстаграм і навіть декому в «лічку». І тисяча триста дев’яносто шість френдів, колег, родичів і невідомих фоловерів побачили цю красу. А двісті одинадцять із них навіть позаздрили трохи і вирішили, що через тиждень чи місяць теж поїдуть у гори, де вони ще круче сфоткаються – верхи на білому коні на ім’я Нарцис і із вінком цвіту папороті на голові. А ще по дорозі вони сфоткають шашлик на шампурі, чорні від ожинового вина губи і свої ноги у чані на фоні туманних гір. Після чого, само собою, ці їх фоточки побачать дві тисячі френдів. Ну а ще можна порахувати, скільки людей побачать ті гарні картинки, якщо всі ці двісті одинадцять і справді поїдуть у гори і кожен виставить у мережі свої фото про подорож.

І це, звичайно, стосується не тільки походів у Карпати, а й поїздок на моря-океани, праги-парижі, фестивалі-тренінги і навіть цікавих розмов з мудрими таксистами у будь-якій точці світу.

А тепер згадайте про ще одну важливу туристичну штуку – про лайки, які збираються під картинками. Лайки є надзвичайно впливовим стимулятором туризму. І я це серйозно. Просто згадайте, на які подвиги готові деякі люди заради ікс сотень лайків.

Ну і до всього просто згадайте, скільки людей за межами Закарпаття чули про чани, сакури, долину нарцисів, ужгородський модернізм, Шипіт і рокот крумплі – до поширення інтернету і соцмереж.

А в наші дні про це вже чула вся Україна і навіть Білорусь.

Тому розвиток технологій, природна людська цікавість та бажання отримати побільше лайків зробили для туризму більше, ніж усі круглі столи і стратегічні плани, разом узяті. І це стосується, звичайно, не тільки Закарпаття, а й усього світу.

 

Читайте також першу колонку цього ж автора на тему туризму Як заманити до нас закордонного туриста

 

Bandy Sholtes, спеціально для Varosh

 

*** Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.

11 #
# закарпаття # Туризм