Коли кажуть: «IKEA заходить в Україну», – це завжди про торгові комплекси. ІКЕА в Україні дуже давно як замовник продукції для своєї торгівельної мережі. У закарпатському селищі Великий Бичків, наприклад, з 1992 року.
В 90-х роках економіка тяжко трансформувалась з планової в ринкову і співпраця з ІКЕА врятувала деревообробну промисловість в нашому десятитисячному селищі. А, по суті, і саме селище від безробіття.
Як пригадує один з керівників Великобичківського лісокомбінату Володимир Мартинів: з 1989 року Великобичківський лісокомбінат відповідно до плану розвитку ВО “Закарпатліс”, будував цех для виробництва чистових меблевих брускових деталей, які мали постачатися Мукачівському меблевому комбінату. На початку 1992 року будівельна готовність цеху була близько 70%, частково було вже замовлено обладнання. Але в лісовій галузі посилювалася криза, приймалися гарячкові рішення – приватизувались лісокомбінати, в економіці був колапс і потреба в меблевих заготовках зникла.
Під егідою ВО “Закарпатліс” розпочалися переговори з представниками ІКЕА.
На початку весни 1992 року, під час чергової зустрічі в Сваляві, був підписаний протокол про наміри по спільному випуску клеєних букових плит для ІКЕА, і вже в квітні укладена лізингова угода вартістю в $5 мільйонів. Від ІКЕА угоду підписав Петер Йогансон, який на той час був керівником угорського офісу ІКЕА “Східна Європа”.
Відповідно до угоди лісокомбінат в частині цеху закінчував будівельні роботи, підводив і монтував всі комунікації і обладнання, поставки якого розпочались в липні, та вводив виробництво в дію до кінця літа.
Разом з тим була перепланована територія лісокомбінату: зроблена площадка для сушарок та виведена за межі автодорога Бичків – Кобилецька Поляна. У вересні було розпочато виробництво плит. У жовтні вже було вироблено три тисячі квадратних метрів плити “Прономен”.
Але, з приходом холодів, виробництво прийшлось припинити через проблеми з опаленням і теплом для сушарок. На той час тепло отримували від котельні лісохімкомбінату, але через проблеми з мазутом і зупинкою ЛХК поставка пари припинилась.
У березні 1993 року було прийнято рішення про будівництво котельні на деревних відходах (тирсі), яка запрацювала в червні 1993 року.
Через неможливість подальшого фінансування (в той час проект був збитковий, а продукція поставлялася в рахунок лізингу), в 1995 році лісокомбінат передав цех в оренду ІКЕА .
Підприємство росло, збільшувався випуск продукції, поступово працюючих стало 700, трансформувалися організаційно – правові форми.
11 років на цій виробничій площадці працюємо ми – ТОВ ВГСМ. Ми також працюємо з ІКЕА та іншими меблевими підприємствами, які в більшості також є постачальниками ІКЕА.
ІКЕА величезний виробничо-торгівельний конгломерат, який має десятки тисяч постачальників, об`єднаний його засновником Інгваром Кампрадом навколо деяких його принципів.
По-перше, це принцип облаштування власної домівки доступними, зручними, завжди розбірними, екологічними і якісними меблями.
По-друге, компанія хоче своєю діяльністю мати позитивний вплив на світ, вона ділиться своїми знаннями і досвідом, та обстоює ті цінності, у які вірить.
Нам подобаються ці принципи, і ми своєю роботою та поведінкою стараємося впроваджувати їх в життя.
В ІКЕА є стандарт IWAY. Це вимоги, які має компанія до постачальника щодо трудових і соціальних гарантій працівників, щодо ставлення до навколишнього середовища, неприйняття корупції та дискримінації, поводження з відходами і т. д.
Ми виготовляємо стільці та вироби з меблевої плити. Що це означає зараз?
У першу чергу – це заготівля та переробка деревини, яка зараз знаходиться в центрі уваги захисників природи.
Приблизно 2-3 роки ми спостерігаємо доволі агресивну атаку на лісову галузь, де задіяно як відверті фейки (наприклад, вирубки деревини ілюструють вирубками тропічних лісів на Суматрі або вітровалами в словацькій Ясній), так і вільні тлумачення інших фото і відео, де автор видає свої рефлексії за істину.
Дивним був дуже розкручений ролик співачки Руслани, яка впевнено вказувала на варварські рубки, з її точки зору, на Франківщині. І що з того, що потім лісгоспи були на всіх екранах і пояснювали, що це звичайні рубки?
В Руслани ролик набрав 2 млн переглядів, в лісівників по тисячі. І це, до речі, дуже показово – негатив, а навіть істеричний негатив, має в тисячі раз більше переглядів і реакції, ніж звичайна інформація.
Немало галасу наробило і «розстеження» британської організації Earthsight, але воно не отримало фактичного підтвердження.
У зв`язку з тим, що ними було перераховано декілька компаній, які отримують деревину з України, ми мали додаткову перевірку від ІКЕА, де показали повністю походження всієї деревини, що ми переробили.
Звичайно, що такі великі корпорації як ІКЕА негайно реагують на скандали. Тому, вважаю, що чим більше наших підприємств буде працювати в відкритих економіках, тим більше буде порядку в галузі.
Є підходи, які протилежні в розумінні ІКЕА і нашого державного управління.
Наприклад, ІКЕА завжди наголошує на співпраці з місцевими підприємцями та малими підприємствами. Вважається, що така співпраця дозволяє біля більших розвиватися меншим, стабілізує економічне життя території, дає більше робочих місць.
З огляду наших контролюючих органів: співпраця з підприємцями – це потенційна небезпека, ухилення від податків, і робота з ними в межах документальних перевірок перевіряється окремо і ретельно.
ІКЕА сповідує той принцип, що вони розробляють конкурентні товари, які мають хороший попит, що дозволяє виготовляти їх у великих обсягах , що знижує ціну, і встановлює її на демократичному рівні.
Але, з точки зору наших контролюючих органів, не все так просто.
Декілька років тому, при закінченні чергової документальної перевірки, ми були запрошені до керівництва обласної податкової інспекції на предмет аналітичної бесіди.
Виявилося, що податкова встановила, що стілець, який ми робимо, в магазинах ІКЕА продається набагато дорожче. Що це – уникнення від оподаткування, мутите щось?
Приблизно три години я пояснювала, що ми частина «виробництво». А є ще розробка дизайну, технічні креслення, підбір матеріалу, фурнітури, пакування, логістика, страхування, адміністрування, витрати продажу – і це все не наші затрати. І не нас просять виготовляти, це ми в конкуренції з іншими виробниками, виборюємо право постачати.
Резюме було несподіваним: я б поговорив з їх власником, щоб він вам давав більшу ціну.
Ми пояснили, що зустрітися з Інгваром Кампрадом, восьмим на той час по статках в світі, навіть начальнику обласної податкової неможливо, хіба як він стане хоча б міністром, і то в складі державної делегації.
Є речі, які взагалі за межами нашого нинішнього розуміння.
Наприклад, ми проходимо сертифікацію FSC– це Лісова наглядова рада, міжнародний проект, який сприяє екологічному веденню лісового господарства, забезпечує ланцюг контрольованого постачання деревини від лісу до споживача. Бюрократична міжнародна процедура, де ти повинен підтвердити кожен кубічний метр переробленої деревини і її законного походження від заготівлі лісу до продажу готової продукції. Там своя довга бюрократична процедура, яка проходить в електронному порядку в офісах різних країн. І ось після закінчення одного з чергових аудитів наші документи десь заблукали, а в нас уже наступали терміни поставки. Коли ми пояснили проблему, що затримка за документами, які десь в світі – один з керівників ІКЕА нашого напряму телефонував до різних офісів FSC з проханням надати нам необхідні документи.
Такого в нас я не уявляю. Наклали б штраф і розбирайтеся з своїми проблемами.
Аудит за стандартом IWAY, це така сама комплексна перевірка, що роблять і наші контролюючі служби, з однією кардинальною відмінністю: наші служби прагнуть оштрафувати у будь якому випадку.
Навіть якщо нічого не знайшли, ти мусиш дати порушення, бо в них вважається корупцією, якщо перевірка закінчується без штрафу.
IWAY дуже педантично все перевіряє, дає адекватний час на усунення, і лише тоді, якщо ти не усунув, може відмовитися від співпраці. При цьому допускаються дискусії, пояснення, ми обговорюємо позитивні і негативні приклади, які є в нас і на інших підприємствах. І є те, чого ніколи немає в наших контролюючих органах – можуть якісь твої досягнення ставити в приклад іншим.
Закінчити розповідь мені б хотілося екологічно важливою темою. На початку було описано, що підприємство зупинялося в першу зиму своєї діяльності для монтажу котлів на тирсі. Дуже важлива проблема утилізації тирси з переробки деревини. Довгий час вона розвозилась підприємствами по всіх ярах, перегниваючи та закислюючи грунти. Подекуди ця практика існує і понині. А в світі прийнято вирішувати проблеми, і вирішуються вони шляхом розвитку виробництв. На нашому підприємстві, наприклад, налагоджено роботу котелень на тирсі, надлишок брикетується. Таким чином, створено безвідходне виробництво, яке повністю переробляє цінний, хоч і поновлюваний ресурс – деревину.
Вважаю, що співпраця з світовими флагманами, впровадження їх підходів і технологій – шлях розвитку економіки, інкорпорація в світ, який набагато нас випередив.
Ірина Мацепура, директор ТОВ ВГСМ, депутат Закарпатської облради, спеціально для Varosh
*** Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.
-
У продовження колонки Ірини Мацепури радимо вам переглянути наш матеріал про закарпатське інвестиційне диво початку 2000-х і колонку Андрія Любки про те, як Закарпаттю бракує амбіцій.
