Думки

Підкуп виборців убиває Закарпаття. Колонка Андрія Любки

18 Жовтня 2020 611

Пригадую, як після минулих місцевих виборів (у 2015-му році) у політичних колах Закарпаття почав кружляти такий не до кінця жарт: мовляв, тепер в обласній раді бандитів сидить більше, ніж у тюрмах.

Мова йшла про те, що після наймасовішого підкупу виборців в історії області до обласної ради потрапила купа контрабандистів, людей, що живуть з порушення законів та інших «грошових мішків».

Зрештою, це не новина, і підкуп виборців у той чи інший спосіб побутує ще з тих часів, коли запровадили сам інститут виборів. Чого вартий бодай випадок, коли сам Іван Франко програв вибори до австрійського парламенту, бо конкурент роздавав людям ковбасу й поїв горілкою.

Франко тоді записав: «Один наслідок мала моя кандидатура, про який мені певно не снилося: обрання урядового кандидата коштувало йому 8–10 тисяч золотих. Найбільшу частину цієї суми забрали, розуміється, агенти. Вони повинні би прислати мені листа з подякою».

Зрозуміла річ, під «агентами» маються на увазі посередники, які передавали гроші й здійснювали підкуп; у наші часи їх називають «сотниками» й «десятниками».

Так ось, підкуп існував якщо не завжди, то принаймні здавна, але саме в останні роки набув загрозливих масштабів і став особливо цинічним. Якщо раніше людям роздавали якісь продуктові пайки, ремонтували вуличне освітлення чи купували комп’ютерні класи в школи, то нині гроші роздають просто в руки.

Якщо мова про Закарпаття, то вперше про масовий і загальнообласний підкуп виборців можемо говорити в 2010 році, коли партія Віктора Балоги «Єдиний центр» здобула феноменальну перемогу завдяки формуванню так званої «сітки». Фактично мова йшла про створення мережі охочих отримати винагороду виборців, формування точних списків на чолі з сотниками й районними кураторами.

З таким же «секретом» пройшли на Закарпатті й сумнозвісні місцеві вибори 2015-го року, з тією лишень різницею, що технологією масового підкупу скористалася інша, але також маргінальна партія – «Відродження». Тоді ж зі зрозумілих причин нинішній мер Ужгорода Богдан Андріїв удостоївся честі стати героєм мему – 500-гривневої купюри з його обличчям. Про успішність технології підкупу свідчить бодай той факт, що згаданий Андріїв напередодні виборів не мав не те що рейтингу, а й навіть високого рівня впізнаваності. Але вибори виграв і став мером Ужгорода (тут мав бути сумний смайлик).

На жаль, ситуація не змінилася і після зміни влади. Бо на виборах до Верховної Ради влітку минулого року також задіювали схеми підкупу – і деякі із закарпатських нардепів виграли тільки завдяки ним.

Щоб далеко не ходити, скажу лише, що я сам родом з Виноградова, тому знаю, про що говорю (знову сумний смайлик). Та ця ганебна технологія працювала не тільки в районах, а і в самому Ужгороді, з чого можна зробити висновок, що новій владі вона не заважала й очей не муляла.

Уже за тиждень нас чекають нові вибори, на яких ми будемо обирати місцеву владу на наступні 5 років. І мені здається, що надзвичайно важливим є про це говорити тепер, коли на ситуацію ще можна вплинути: ми хочемо чесних виборів!

Адже протягом останніх років ми на власному гіркому досвіді – наших громад, міста й області – переконалися, що підкуп веде тільки до деградації й виродження. Роздача грошей виборцям є індульгенцією, що дає право політикові протягом наступних років повертати ці гроші собі назад. І як ми бачимо – повертають їх собі сторицею.

Підкуп виборців створює ефект «скляної стелі», крізь яку не можуть пробитися нові, молоді, енергійні й незаплямовані еліти, професійні менеджери й просто порядні люди. Відповідно – опускається планка дискусії, рівень регіональної політики, а найбільш активні люди, розчарувавшись у виборах і неможливості стати агентами змін, просто виїжджають з області в Київ чи за кордон.

Тому жовтневі вибори стануть справжнім тестом для нової влади й зокрема губернатора Петрова. З одного боку, існує спокуса якщо не очолити підкуп, то принаймні закрити на нього очі, як це успішно зробив попередній генерал на цій посаді, що дало йому можливість сформувати слухняну більшість в обласній раді. З іншого боку, ще один підкуп означатиме ще 5 років у кращому разі стояння на місці, а в реалістичнішому – новий виток деградації.

Завдання-мінімум на жовтневі вибори: повернути конкуренцію в регіональну політику, дати шанс чесним людям бути обраними й змінювати свої громади та область. Тільки такі – прозорі, законні й чесні – вибори створять фундамент для якісного оновлення Закарпаття.

Я хочу, щоб конкурували ідеї, програми й репутації людей, а не 500-гривневі купюри з «тисячками». Чесно кажучи, не так важливо, ХТО конкретно переможе на осінніх виборах, бо головне, щоб ця політична сила і її кандидати перемогли ЧЕСНО.

 

Андрій Любка, спеціально для Varosh

*** Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.

0 #
# вибори # місцеві вибори # підкуп