Якщо захочете підняти настрій ужгородцю – скажіть щось погане про Мукачево. Знаю, прийом дешевий, зате перевірений і дієвий.
З іншого боку – мукачівці теж люблять надувати щоки й розхвалювати своє місто, навіть приповідку вигадали: Мукачево – не перше, але й не друге місто Закарпаття. Сердешні.
У часи, коли Віктор Балога очолював секретаріат президента Ющенка, навіть кружляли чутки про те, що обласний центр перенесуть у Мукачево, яке в ті роки отримувало значно більше за Ужгород субвенцій з бюджету.
Минуло вже понад десять років, і хоч про це ніхто й не говорить уголос, та очевидно, що Мукачево розвинулося, пішло вперед, у той час як Ужгород або тупцяв на місці, або ж (це треба визнати) занепадав.
Ужгород відстає в усьому: те, чим хвалиться міська рада нині (наприклад, електронний квиток), у Мукачеві було запроваджено ще три роки тому. А про таку міську програму фінансування медичних послуг і ліків, як уже давно діє в Мукачеві, в Ужгороді ще навіть говорити не почали.
З цих та інших причин ужгородці не дуже люблять їздити в Мукачево – неприємно бачити, що центр там «вилизаний», історичні будівлі доглянутіші, та й загалом усе на порядок краще виглядає. Можна багато (і слушно!) говорити про тамтешній феодальний клан, але стабільність таки грає на руку Мукачеву. Натомість над Ужгородом нависло якесь мерське (хотілося написати «мерзьке») прокляття – дуже нам не щастить з міськими головами, один за одного гірший.
Крім політичних, розвиткові Мукачева сприяють і об’єктивні географічні фактори. Місто справді знаходиться ближче до центру Закарпаття, до нього швидше й зручніше можна доїхати з різних куточків області. Та й не лише з області: часто туристи вибирають собі за логістичний центр саме Мукачево, бо з нього і в гори, і до санаторіїв, і до термальних вод близько. А в Ужгород можна поїхати на дві години – погуляти, пообідати, але не залишатися ночувати. Про це вже давно говорять наші туристичні гіди.
Мукачево отримало й міжнародне залізничне сполучення: звідти тепер курсують поїзди в Будапешт і Кошице, а з Ужгорода міжнародних поїздів немає зовсім. Якщо й справді в майбутньому нове летовище на Закарпатті побудують біля Мукачева – це ще більше маргіналізує Ужгород.
Одна з останніх програних Ужгородом битв – за навколишні ОТГ.
Якщо Мукачево вчасно зрозуміло доцільність об’єднання з навколишніми селами, які фактично живуть з міста й весь час користуються його інфраструктурою, переконувало громади й боролося за них, то Ужгород, здається, від цих процесів взагалі самоусунувся. І тепер новій Мукачівській ОТГ вже легше конкурувати з Ужгородом за площею, кількістю населення, бюджетом.
Зрештою, реформа децентралізації взагалі зведе формальну роль «обласних центрів» до мінімуму. Ну гаразд, буде тут якась крайова рада засідати, кілька служб матимуть офіси, але точно менше, ніж нині. Влада, повноваження, гроші підуть униз, на місця.
Чи буде такий розвиток подій цвяхом у труну «столичності» Ужгорода – ми вже невдовзі побачимо. Але якщо нічого не робити й надалі обирати корумповану міську владу за підкуп у нікчемні 500 гривень – то Ужгород зачахне й сам, без жодного впливу реформ чи неприєднаних ОТГ.
Парадоксально, але якщо на ужгородців не впливають аргументи про збереження й розвиток рідного міста, то цілком може вплинути інший підхід.
Просто визнати, що якщо ми не візьмемося за голову – то обласним центром де факто стане Мукачево.
А мукачівці відтак стануть ще пихатішими, бо ж будуть мешканцями обласного центру, столиці Закарпаття, міста №1.
Якщо, звісно, вони одне одного до того часу не перестріляють 😉
Андрій Любка, спеціально для Varosh
*** Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.
