Думки

Лише екологією і туризмом Закарпаття «ситим» не буде. Колонка Назара Белея

24 Січня 2021 1 220

Нам приємно порівнювати Закарпаття із Швейцарією. Навіть порівняння із Татрами все ще викликає якусь дивну гордість. Але порівняння із Румунськими Карпатами чомусь ніхто не проводить, чи будь-якими іншими гірськими місцевостями. Мабуть, похабно, чи що.

Регулярно в Закарпатській області виникають свої екологічні скандали локального масштабу. То міні-ГЕС, то вітряки на Боржаві, то курорт на Свидовці, то тепер геологічні роботи в Щербовці на Воловеччині. Нескінченна боротьба проти всього поганого і за хорошу екологію та неторкану природу.

Сторону демонізованих експлуататорів природи характеризують клеймом «бандитів» та «рейдерів». Зась шукати щось світлого та чесного в їхній поведінці. Однак сторона добра у вигляді борців за недоторканність природи теж потребує переомислення, оскільки аргументи штибу «вітряки взимку обмерзають і сосульки можуть впасти на туристів» навряд викликають підтримку чи хоча б натяк на адекватність.

Ситуація настільки зайшла в глухий кут, що нехай навіть адекватна ініціатива зараз знайде спротив суспільства. Класно було б мати біоінженерну генетичну лабораторію в Хусті, до прикладу, або добувати золоту у Діловому для потреб високих технологій і добробуту. У Швейцарії по сьогодні є атомні електростанції і збудовано великий адронний колайдер. Навряд ці речі можна назвати екологічними.

Однак у нас завжди знайдуться люди, які скажуть НІ. Саме капс локом, їх почують, справи заблокуються і ми далі житимемо в області, де технології годяться тільки, щоб збільшувати об’єм контрабанди.

І цю реакцію суспільства можна зрозуміти. Після варварського періоду 90-их, професійної деградації та відвертої корумпованості місцевих чиновників, важко собі уявити іншу реакцію. Однак, якщо у вас на кухні таргани, то це не означає, що потрібно кухню закривати і більше там не готувати їжу.

Зараз ліс рубають величезними масштабами. Приходять політики і кажуть, що вони заборонять вирубку. Забороняють, а вирубка не припиняється, бо ліс все одно потрібен. В результаті обдурені і ошукані всі. Потрібно рубати ліс? Очевидно так, бо кожному потрібні меблі, комусь дрова і т.д. Потрібно рубати ліс без дотримання технології? Очевидно, що ні. Виходить, потрібно шукати компроміс.

Дуже цікава ситуація склалася із курортом на Свидовці. Якось я заглянув в Усть-Чорну Тячівського району, село знаходиться під західними відрогами Свидовецького хребта. На моє здивування місцеві жителі активно підтримували ідею будівництва курорту. І їх можна зрозуміти – вони бачать, як розвивається Буковель, Славське і Пилипець. Цивілізація у вигляді курорту привела б у їхній кущ сіл дорогу, транспорт та інші блага. В кінці кінців, їхня нерухомість стала б коштувати значно дорожче. Признайтеся, багато хто з вас бував в Усть-Чорній? Правильно, бо зараз там розруха і занепад.

А поки люди активно боряться з усім новим і за недоторканність природи, гірські села вимирають. І через 2-3 покоління не буде власне що показувати туристам, їх зазвичай цікавить не глуш, а цивілізація. Зникне культура, звичаї, але залишиться прекрасний зарослий краєвид, яким навряд зможуть скористатися.

Звичайно, ніхто не пропонує будувати металургійний завод у Колочаві. Але нам потрібно осмислити свій підхід до екології та природи. Ми можемо боротися із бурульками на вітряках, але це ніяким чином не рятує річку Теребля від жахливої купи сміття, яку викидують місцеві жителі, бо немає умов їхнього вивозу. Мабуть проблема сміття вже сьогодні таки важливіша, ніж потенційні бурульки у віддаленому майбутньому.

Нам потрібно створювати робочі місця в горах. Інакше це призведе до їхньої деградації, яка зрештою вже почалася. Нам потрібно навчитися приймати рішення на фактах і розрахунках, зважувати негативний вплив на потенційну користь, рахувати кожну гривню. Зрештою саме ці прагматичні речі зробили Швейцарію такою, якою ми її знаємо сьогодні. А не швейцарські сири чи Альпи. Неможливо перейти від комунізму до сталого розвитку і не пройти всі проміжні етапи.

У інакшому випадку, ми приречені на вічність в порочному колі незнання, страху перед новим та бідністю.

Назар Белей спеціально для Varosh

*** Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.

 

У контексті цієї авторської колонки дуже радимо вам переглянути запис панельної дискусії в рамках форуму Re:Open Zakarpattia, яка стосувалася саме теми балансу між розвитком та екологією.

Крім того, дуже радимо почитати авторську колонку на цю ж тему ще одного нашого автора, Андрія Любки: Закарпатці, оставте глубокий сон!

0 #
# Боржава # екологія # Свидовець