Ужгородка Наталія Янцо 7 років тому заснувала агенцію урочистих події "Майстерня свят". Сьогодні вона успішно займається проведенням Днів народжень, корпоративних свят, ну і, звісно, весіль. Більше того, пані Наталя, як весільний гуру, радо ділися своїм досвідом та знаннями. Вже не вперше проводить семінари та тренінги як для наречених, так і для тих, хто хоче розділити з нею цю професію. Нам вона розповіла про те, як з’явилася "Майстерня", про власний успішний досвід, помилки та курйози, бездоганні весілля та дещо про себе.
Усе почалося приблизно у 2004 році. Тоді я вийшла заміж, у нас було дуже скромне весілля без жодної організації. Увесь декор – це кольорові кульки і фатин. (ред. – посміхається) Потім моя подруга якось поїхала у Сполучені Штати і по поверненню розповіла, що там є спеціальні агенції, що займаються організацією урочистих подій та весіль. Я почитала в Інтернеті, що це і як це працює, вивчила досвід, проаналізувала тутешній ринок і вирішила спробувати.
Звичайно, роботи над собою і над справою завжди було багато, але мені не звикати – я почала працювати ще в 11 класі. Усе спочатку було дуже скромно, просто, але було. У якийсь момент ми зрозуміли, що організації весіль замало і почали з шовгором Сергієм їх вести. Це дало нам хороший поштовх і тандем вийшов дуже якісний. Та й рівень зовсім інший – ведучі, а не тамада і староста, як це було раніше. Ведучий – це інтелігентне та гарне проведення свята, а не просто “Випиймо, випиймо!” і невдалі жарти.
Фактично лише з 2011 року у нас пішов різкий підйом. Але увесь цей час, власне, як і зараз, ми натхненно працювали. Сьогодні це індустрія, яка розвивається і у нас цей ринок дуже незаповнений та неякісний. Я вкладаю дуже багато сил, часу та фінансів у власний розвиток, відвідую майстер-класи, переймаю успішний досвід, тому, коли часом бачу, що продають людям і що вони купують, то диву даюся.
“Майстерня свят” займається організацією урочистих подій. Часто до нас приходять клієнти і думають, що ми робимо все: шиємо штори, чохли, випікаємо торти, вирізаємо сніжинки і т.д. Але я одразу усім пояснюю, що усе це ми робити просто не можемо, адже ми адміністратори і наша задача звести до купи усе і зробити так, аби все з’явилося і відбулося саме у той момент, коли слід. Ми не виготовляємо запрошень і не печемо тістечок.
Координатор урочистої події – це людина, що дивиться прямо, наліво, вправо, може передбачити якусь певну ситуацію і швидко знайти з неї вихід. Але у нас також є дуже хороша команда підрядників, які надають усі вищеперераховані послуги. Людей, яких ми рекомендуємо для того, аби свято справді було бездоганним. Тих, за чию роботу ми можемо бути спокійні і впевнені у її якості. Це фотографи, оператори, музиканти, ведучі. Є сформовані 3 команди: з Ужгорода, Львова та Києва. Є команда людей, які займаються декоруванням: тканини, хенд мейд, флористика. Є люди, котрі займаються поліграфією.
Цьогоріч багато фотографів та операторів сказали, що хочуть працювати лише з нами, бо їм подобається виконувати свою роботу на чітко спланованих весіллях. Де не треба о 9 ранку чекати на наречену, у якої ще не готова зачіска. Бо ж весілля – це завод, яким треба керувати. Якщо немає людини, яка злагодить роботу, то він або припинить працювати, або буде повний хаос.
Найважче на весіллі з мамами. (ред. – сміється) Бо ж 20 років тому, коли вони виходили заміж, ситуація у суспільстві і ритм життя були зовсім іншими. Зараз їм 40-45, а тоді було 20 – був розпад Союзу, грошей – нуль, можливостей – так само. Тому вони сьогодні намагаються зробити своїм дітям весілля і за них, і за себе. Вони знають усе краще за тебе і просто граються у весілля. (ред. – посміхається) Це дуже кумедно часом виглядає. Дівчинка каже: “Мамо, я хочу скромно, вишукано і просто”. А мама у відповідь: “Ні, треба пишно! Весілля раз у житті”.
Наречені взагалі дуже цікаві люди. Вони ніколи не просять жодних договорів. Замовляють ресторан за рік до весілля і думають, що під них хтось підлаштовуватиметься. І байдуже, що за цей час ціни виростуть удвічі. Потім – скандали, сльози, “ви нам не казали”, “ми не знали” і т.д. Треба бути мудрішими. Я з цього року практикую підписувати усе – кожен папірець, аби потім не виявилося, що хтось чогось не почув, не зрозумів. Думаю, що це правильний підхід.
До речі, жоден ресторан в Ужгороді не дає молодим договір. І це те, про що у великих містах взагалі навіть не питають: без паперів не починається жодна робота. У нас же усе на “чесному слові”. Ну, і наслідки теж часто відповідні.
Одного разу був дуже неприємний випадок пов’язаний з цим. У нас більшість ресторанів на урочистих подіях працюють до 4 ранку. І тут на весіллі, на яке з’їхалося багато гостей з різних міст країни і з-за кордону, персонал закладу о 3.45, без будь-яких попереджень, увімкнув світло і почав збирати посуд і їжу зі столів. У гостей був просто шок. У них автобус на 6 ранку. Молоді питають, чому так рано усе складають, ті відповідають, що попереджали, ці кажуть, що такого не було. От вам і причина підписувати і домовлятися про все заздалегідь. На жаль, у нас поки не клієнт диктує умови ресторану, а навпаки – за власні гроші, до того ж.
Цього літа був випадок, коли наречена з Києва каже, що їй усе подобається у залі, лише штори потрібно замінити, бо вони не пасують до весілля. На що ресторатор їй відповів: “Не любиться, ідіть у другий ресторан!”. Часто вони готові втратити 50-60 тисяч гривень заробітку, але не знімуть штори. Думаю, що весільні зали не можуть собі такого дозволяти.
Я не кажу, що у нас ніколи немає і не було форс-мажорів, але це одиничні випадки і часто це не зовсім наша вина. Наприклад, нещодавно ми замовили 60 метрів червоного ковроліну і нам його надіслали з Києва, щоправда порізаним на шматки. І що ми можемо з цим зробити? Нам кажуть по телефону: “Ви ж просили 60. Ми й надіслали. Ви ж не казали, що він має бути цільним шматком”.
Чи 25 травня у нас було 4 весілля і почався дощ, хоча ще у п’ятницю не було жодних прогнозів. Але і з цієї ситуації ми знайшли вихід. У нас завжди э запасний план, тому все зазвичай під контролем. (ред. – посміхається)
Якщо я раніше не так цікавилася кухнею у ресторанах, то зараз у мене це також у пріоритеті. Бо виходить, що ми усе організовуємо, стараємося, гарно робимо, а гостям подають ті самі відбивні і картоплю пюре. Цього року у нас було навіть до 5 весіль, на яких були індивідуальні подачі кожному гостю. Це дуже хороший рівень і ми б хотіли, аби до цього прагнув кожен ресторан.
Семінари для наречених я роблю вже 6 чи 7 раз. Перший я зробила платним, але потім вирішила, що це не правильно. Тому він абсолютно безкоштовний для усіх, єдина вимога – попередня реєстрація. За 7 років роботи у мене настільки багато корисної інформації назбиралося та хорошого досвіду, що мені хочеться зараз цим просто поділитися з дівчатами. Мені дуже приємно, що є такі, які хочуть і вміють слухатися та прислухатися.
На школу я завжди запрошую спеціалістів, бо я знаю далеко не все, особливо в інших галузях. Я ніколи не розповім про весільну фотозйомку краще, ніж професійний фотограф, а про страви та торти, краще, ніж кухарі та кондитери. Кожен має займатися своєю справою. Головне, робити це добре.
Цьогоріч у школі я роблю акцент на співпрацю з тими людьми, від яких безпосередньо залежить якість весілля: ресторани, фотографи, кондитери, відео оператори, музиканти, ведучі. Це дуже важливо. Бо часом трапляється, що ведучий бере гонорар за один день такий самий, як ми за півроку роботи з молодими і тоді у них виникає невеличкий дисонанс і багато запитань.
Особливо варто послухати поради на школі тим, хто хоче зробити бюджетне весілля. Тоді справді важливо знайти правильного флориста, декоратора і т.д. Також дівчата завжди цікавляться таймінг планами, бо часто так собі накрутять-намутять, що і на весілля часу не залишається. Для цього, до речі, ми розробили спеціальний щоденник нареченої, у якому є усі найнеобхідніші підказки. Слідуючи цьому плану, можна зробити набагато більше і набагато якісніше.
Те саме стосується виїзної церемонії: її треба робити або гарно і якісно, або не робити взагалі, бо це стане лише марною тратою часу. Наші кілька останніх осінніх церемонії були такими, що плакали усі: і дорослі, і чоловіки, і жінки, і батьки. До цього треба підходити дуже відповідально. Мають бути цікаві та щирі обітниці, гарне оформлення, атмосфера. Ми індивідуально прописуємо музику, обов’язково робимо репетиції, аби не було ніякого хаосу під час церемонії.
Мені важко сказати чи організувала я вже ідеальне весілля, бо кожне особливе і чарівне по-своєму. Думаю, ідеальним буде моє. Ми з чоловіком запланували організувати собі ще одне.
Усі мої колеги знають, як я люблю організовувати свято, мене захоплює найбільше сама стадія підготовки. Коли я бачу молодят, то вже знаю, яким буде весілля, а часто навіть, скільки вони проживуть разом. Ще жодного разу не помилилася, до речі. (ред. – посміхається)
У нас прекрасний колектив, тому проблем з ідеями для весіль ніколи не буває. А ще, я люблю наречених, які приходить зі своїми задумами, планами. Ми завжди намагається їх максимально розкрити і реалізувати. Обожнюю дівчат, які кажуть: “Я знаю, чого хочу!”. (ред. – посміхається)
Найважче працювати з дівчатами, які приходять восени, а весілля у них весною. Зараз дощ і вони хочуть одне, зимою – іншого, з приходом весни – ще щось. Тому завжди раджу питання кольору і декору залишати на весну. Також дуже важливо пояснювати клієнтам реальну вартість послуг, бо іноді вони приносять фотографії Престона Бейлі – одного з кращих декораторів світу – і кажуть: “Хочу так”. Тоді я пояснюю, що для того, аби зробити так треба дуже круглу суму грошей. І ніколи не обманюю, що можу зробити так само, як на фото, лише за 200 гривень. Бо ж не кожна людина може дозволити собі букети на стіл за 200-300 євро, чи не так? Краще робити менше, акуратніше, але гарніше, ніж більше і абияк. Це найгірше, бо у кінцевому результаті усі залишаються незадоволеними. Засмучена наречена у день весілля – це найстрашніше, що може бути.
Є різні люди, різні весілля та різні статки. Хтось готовий витрачати на весілля 20, 30, 40, 50, 100 тисяч євро, хтось має на все про все 10 тисяч гривень. В обох випадках можна зробити гарне весілля. Головне, правильно та розумно підійти до справи.
Люди приходять до мене самі. Так завжди відбувається, коли ти робиш щось добре. Вмовлять когось 2 години, аби отримати замовлення – не моя стратегія. Мені потрібен лише мій клієнт, чужий – ні.
У мене є правило: говорити про колег або добре, або мовчати. Кожен працює рівно так, як він може це робити. Тому не мені братися судити когось чи щось. Є такі колеги, з якими ми дуже дружні, допомагаємо один одному, обмінюємося роботою, коли у когось завал, дружимо сім’ями. І я думаю, що це правильно. А інтриги і плітки мене мало цікавлять.
Я буду лише рада, якщо у місті буде якомога більше людей, що якісно робитимуть свою роботу. А у мене немає часу цікавитися тим, що роблять конкуренти, бо у нас постійно роботи вдосталь.
Це досить болюча тема, хоча поряд зі мною немає людей, які не хочуть працювати. І це вже добре. Єдине з чим я стикалася у роботі – це “зіркова хвороба” у людей, які якийсь час працювали зі мною. Часто мені кажуть знайомі, колеги, друзі, що той, хто йде зі мною, йде швидко та далеко. Хочеться все ж, аби це не давало приводів до псування стосунків та людської взаємоповаги. Але є й дуже хороші та вдячні люди, які розумію, що у цьому житті і як працює.
Я закінчила ЗОШ № 2. У нас тоді ще був обов’язковий предмет “музика”. Тому є й на фортепіано граю. Вищу ж освіту здобула в Ужгороді – далі батьки не хотіли відпускати. В УжНУ я закінчила юридичний. Також і культпросвітне, 15 років танцювала в ансамблі “Джерельця Карпат”, а 6 років була солісткою. Колись навіть мріяла бути хореографом. (ред. – сміється)
Сьогодні, коли немає весіль взимку, ми дружно усією родиною їдемо кататися на лижах. Особисто я добре на них стою з 3 років. Мій батько кандидат у майстри спорту, до речі. Батьки і зараз у 60 років катаються. Взагалі ми дуже любимо проводити час з батьками, хоча у нас і 30 років різниці у віці. Я дуже люблю свою сім’ю. (ред. – посміхається)
А взагалі я ніколи не “балділа” від весіль. Просто так склалося. Лише роки 4 тому я зрозуміла, що це всерйоз і надовго. Сьогодні я щаслива, бо моя робота приносить мені колосальне задоволення.
До речі, “Майстерня Свят” наступного тижня святкує своє 7-річчя. Солідна дата чи не так? За її подіями можете слідкувати на сайті, vk.com та facebook.
Росана Бісьмак, Varosh
Фото люб’язно надані “Майстернею Свят”