Бізнес

Go Girl: Наталія Янцо, засновниця “Майстерні Свят”, підприємиця

14 Січня 2021 1 656

Другий випуск нашого спільного спецпроєкту з Наталкою Головей – про Наталію Янцо, засновницю “Майстерні свят”, організаторку подій та підприємицю. Про таких як вона кажуть selfmade woman, бо всім, що вона досягла, завдячує своїй наполегливості, професійності та вмінню навчатися щодня та щохвилини.

Далі – ну дуже мотиваційне та щире інтерв’ю із Наталією Янцо.

Про бізнес

— Наталіє, у тебе завжди був хист до бізнесу? У чому твій секрет?

— Тільки нещодавно почала розбиратися в собі, і зробила собі першу натальну карту – в ній йдеться, що у мене вроджений дар комунікації з людьми, розвинена інтуїція, вміння розуміти і відчувати людей. Я виросла в сім’ї, де тато за Радянського Союзу займався бізнесом, у батьків завжди були цілі в житті, бачення як воно має виглядати. Хоча, вони обоє працювали на державній роботі: мама – в університеті, а тато – на турбогазі.

Щодо мене то я почала працювати у 15 років, з того часу у мене відкрита трудова книжка. Працювала у тата в кафе на автосервісі. Потім у батьків був ABC, я стояла на барі. Коли закінчила школу, у мене не було такого, що я повинна йти вчитися на стаціонар, тому що вважала це витраченими роками життя. Тому я відразу пішла на заочне, де провчилася чотири роки і отримала юридичну освіту.

— Батьки тебе підтримували?

— Мені 39 років і я ніколи не чула від своїх батьків: “Ти молодець!”.

— Чому ти обрала саме весільну сферу?

— Коли ми починали, вже були люди, які займалися організацією весіль, але справжнього агентства не було. Важливий факт – це була енергія трьох людей, які горіли однією ціллю.

“Майстерня свят” для мене не тільки бізнес, це справа, яка мала свій початок, логічний розвиток та кінець. Із самого початку у цього бізнесу були певні цілі – і фінансові, і візуальні. У мене було бажання, щоб колектив біля мене розвивався і вчився у своїй професії, щоби всі клієнти біля нас були задоволені і щасливі. Це напевно і є секрет успіху “Майстерні”.

Щодо мене, то думаю, що маю вроджений хист до бізнесу, але розглядаю бізнес не тільки як заробляння грошей. У наш час важко займатися бізнесом, якщо крім фінансів, ти не отримуєш задоволення від своєї справи. Принаймні, мене в якийсь момент це перестало би задовольняти. Тому “Майстерня свят” – це про колектив, про сервіс, про емоцію. У нас були прописані корпоративна культура, стиль, візуалізація офісу, правила для всіх працівників і ще дуже багато всього. У той час я вже мала можливість пройти навчання у чудових Єрмілової і Дергоусової, з якими спілкуюся і сьогодні.

Це що стосується весільної індустрії. Наразі у мене є інші люди, з якими мрію познайомитися. Але поки моє життя на паузі.

— Що потрібно для старту бізнесу?

— Треба аналізувати ринок, на який ти заходиш, шукати конкурентів, сильні і слабкі сторони, робити класну пропозицію.

— Конкурентів варто боятися?

— Дивишся на конкурентів і робиш краще. Мій вид діяльності – це досвід, цією професією можна по-справжньому оволодіти, тільки працюючи в ній не один рік. Коли в Ужгороді з’являлися нові агентства-конкуренти я лякалася, думала вони будуть робити щось більше, але ні – і я заспокоювалася.

— Чи є у тебе страхи щодо бізнесу і як ти з ними борешся?

— Найважче в моєму бізнесі те, що він сезонний: я пів року працюю, пів року готуюся. Так, у мене є майстер-класи, але я проводжу їх не для того, щоби заробити гроші, я знову поринаю в це все, згадую все, що вмію і знаю, і сама, в першу чергу, енергетично наповнююся.

Photo 2020 12 22 15.36.42

— Як ти поєднуєш материнство і бізнес?

— Я не поєднувала материнство і бізнес, Даша весь час була зі мною на роботі, потім пішла в садочок. Я не є мама-квочка і Даша з цим змирилася. Вона розуміє, що мама не піде гуляти в місто (я ненавиджу гуляти в центрі), але в нас є інші ритуали, наприклад, прийняти ванну, поспати, вона може сказати, що не хоче йти в садочок і я скажу, ну окей, не йди! Можу дозволити їй розмалювати собі руки, ноги, але головне – я стежу за психологічним розвитком і щоб моя дитина була щаслива і здорова.

— Які поради даси дівчатам, котрі починають власну справу?

— Щоби бути крутим у своїй справі, продавати та надавати послуги – треба розбиратися і бути експертом у своїй галузі. Якщо ти продаєш речі – маєш розбиратися, що актуально, а що ні, пройти курси, стильно одягатися, вміти консультувати, розуміти, що таке продажі, що таке сервіс, хто твій клієнт. Знання потрібно отримувати кожен квартал, постійно вивчати щось нове.

Не треба боятися заявляти про себе, говорити всім і всюди “хто ти”, “що ти” і чим займаєшся. Варто знайти собі коуча – я взагалі вважаю, що в наш час дівчатам, які відкривають свою справу, необхідно мати тренера,  який буде заряджати і тренувати їх. Навіть тепер мені потрібен коуч, щоби рухатись далі. Мій найдорожчий коучінг – 8 тисяч доларів за рік і він себе окупив.

Ми живемо в містечковому містечку, де, в першу чергу, переймаються думкою інших. А для мене завжди буде в пріоритеті думка людей, які близькі мені, які є експертами в своїй ніші.

Чесно кажучи, я негативно ставлюся до тих, хто наперед обезцінює те, що ти ще навіть не почав робити. Завжди знайдуться “експерти”, які будуть казати: у тебе нічого не вийде; подивися, яка конкуренція; хто ти така; в тебе нема грошей; ти некрасива… Тим самим вони будуть знецінювати тебе і твій труд, саме тому важливо вміти абстрагуватися, приділити час та увагу важливому.

Якщо ти вирішила зробити якусь справу, абстрагуйся від усіх, від їх думок. Бери і роби!

На моє переконання, краще зробити погано, ніж не зробити взагалі. Якщо ти зробив уже, почав – ти будеш бачити свої помилки і не думатимеш, “що все зразу вистрелить”. Звичайно, може бути крутий стартап, але це рідко трапляється із першого разу.

Gogoggogog3

— Що робити, якщо “перегоріла”?

— Розібратися, де ти вигораєш, як вигораєш, які моменти треба пропрацювати. З кожною задачею (я не називаю проблеми “проблемами”, а називаю їх “задачами”) треба розбиратися. У таких випадках я завжди звертаюся до психолога, який допомагає мені в цьому.

Є ще варіант перекрити це вигорання і йти далі, але потім воно накопичується і в один прекрасний момент ти не захочеш іти на роботу чи відкривати телефон.

Чому я закрила Майстерню – я зрозуміла, де зливаю свою енергію, і виросла. Майстерня свят, як бренд, не буде існувати, та є сторінка і ми продовжуємо робити проєкти.
Але! На майбутнє у мене є проект – я виношую ідею, думаю над деталями.

— Чи важко було наважитися на зміну діяльності?

— Скажу тобі відверто: коли бачу, як молоді дівчата в 23-24 роки починають глибоко роздумувати про зміну діяльності, мені стає смішно! У той час мені не було що втрачати, я просто брала і робила. Не було коучів, розумних книг, де все розписано в деталях, тільки бери і роби. Та треба пам’ятати, що в усьому потрібен час – це ж не контрабанду возити, що сьогодні взяв, завтра заробив і через два місяці ходиш в Louis Vuitton.

Про успіх, цілі, комунікацію

— Що для тебе успіх?

— Як жінка, так і чоловік можуть бути успішними в різних сферах. Але успіх у чому? Нещодавно писала допис в Instagram і отримала коментар: «Як ви можете писати, що подобається чоловікам, якщо його у вас нема?». Та тут важливий момент – якщо я не публікую фото в інста з чоловіком, це не значить, що його в мене нема. Я була 12 років у шлюбі, 5 років у відносинах після шлюбу – тому можу сміло говорити про це.

Якщо подивитися зі сторони, то на питання, чи успішна я, як жінка, хтось може сказати, що ні, бо у неї немає повноцінної  сім‘ї. Але хтось говорить, так, вона успішна, тому що в неї є власна справа і не одна, власні авто та будинок.
Тому успіх – це досить відносна річ. Я бачу навколо себе багато успішних людей, а подібне притягує подібне…

Photo 2020 12 22 15.36.47

— А ти вважаєш себе успішною?

— Я можу так відповісти на це запитання: ті цілі, які ставила собі у 23 роки, всі закрила і виконала, тому, напевно, тепер я на паузі. Значить, напевно успішна, але я не розглядаю це як успіх, наприклад, коли дивлюся на мам, скільки часу вони проводять із дітьми і разом із тим ще займаються власною справою – це вже для мене успіх.

Не успішні для мене ті, хто не цінує своє життя, марнує час, не має своїх цілей, не поважає людей і себе.

— Чи важливо ставити цілі?

— Так, як ставлять цілі тепер, і як ставили їх ми собі 15 років тому – це дві великі різниці. Наразі є ціла стратегія із постановки цілей, їх формування, а я просто бачила, що я хочу і приблизно розуміла, що зможу це отримати через 10-12 років. Розуміла, чим займаюся і скільки заробляю, тому і очікування у мене були об’єктивними.

— Для тебе важлива підтримка чоловіка?

— У Майстерні свят був колишній чоловік Андрій, який підживлював мене, ніколи нічого не забороняв і не ставив у рамки, коли я ночами працювала, він розумів, для чого я це роблю. Дуже круто, коли жінка з чоловіком на одній хвилі. Не вірю в те, що не можуть бути дві сильні людини в одній справі – насправді, це міф.

Десь прочитала фразу, що коли ти переступаєш поріг оселі, ти маєш бути жінкою. Дуже багато років я такою і була: варила супчики, борщики, відбивнушки, котлетки, приймала гостей. Але потім, коли почалися весілля, то з понеділка по понеділок мене не було, у нас пропали суботи, неділі. Можна запитати у моїх друзів, з якими ми знайомі понад 12 років, вони забули, що таке відпочивати разом. Але мені пощастило з друзями, бо вони розвивалися паралельно зі мною, багато років займаються бізнесом і розуміють, аби запустити свою справу, відчути стабільність, відкласти певну суму грошей, купити квартиру, машину – треба працювати, дуже багато працювати.

— До речі, про друзів. Ти дружелюбна?

— Напевно ні. Я не шукаю дружби, але щиро дружу тільки з тими, з ким мені весело і комфортно. А взагалі у мене був чоловік, з яким я і дружила. Усі мужчини, які були в моєму житті, дуже мене наповнювали, але є одне “але” – жоден із них за мною не встигав.

— Хто для тебе приклад для наслідування, можливо, ментор?

— Для мене – це мій батько!

— Ти легко знаходиш контакт із новими людьми?

— Багато хто знає мене як впевнену в собі, сильну, вольову, комунікабельну, цілеспрямовану людину, яка завжди досягає того, чого хоче. Насправді, коли щось стосується особисто мене, то я скромна і не така вже й пробивна. Але про це знають тільки найближчі.

Я ціную власний простір, тому мене страшно нервують люди, які порушують кордони інших, без дозволу та приводу переходять на “ти”, ставлять безглузді запитання і не чують інших.

Photo 2020 12 22 15.36.40

Про домашні ритуали та гардероб

— Ти неодноразово говорила про свої ритуали. Розкажи про них.

— У мене багато ритуалів. Почну з того, що вже третій рік сплю 8-10 годин – це мінімум, винятком є проєкти, коли можу не спати і дві доби. У мене ранішній підйом з шостої години, я бачу, скільки всього можу встигнути і найголовніше – у мене є на це бажання. Вранці я роблю найважливіші справи, як сказав Брайн Трейсі, “Съешь лягушку”, і потім увесь день класний. Ранок дає мені те, що я можу зробити багато справ із легкістю та за короткий проміжок часу. Наприклад, ввечері ти не можеш почитати книгу, думаєш про інше, хочеш спати, а вранці сіла і з легкістю пройшла 30 сторінок. Головне правило – не відкладати. Я читаю кожен ранок, це можуть бути три сторінки, але я їх читаю, а не відкладаю на завтра.

— Чи є книжка, яка допоможе “включитись”? З твого досвіду?

— Включитись допоможе усвідомлення того, що тобі пора “включитись”. Завжди треба йти від протилежного, якщо тобі потрібна енергія – читай книги, де взяти цю енергію; якщо потрібно налагодити роботу в колективі – читай книгу в цьому напрямку.

Книга, яка перевернула моє життя, це “Чудовий ранок” від Гел Елрод – це книга, яка прям вау! Якщо про сервіс – “52 правила, чего хотят клиенты”.

— За скільки часу ти збираєшся?

— Я на таке не витрачаю часу: мені на душ, нюдовий мейк та одягання потрібно 18 хвилин.

Must have гардеробу Наталії Янцо:

У мене є багато речей, які одягаю один раз і потім роздаю, дарую. Дашку одягаю я: спідниці, джинси, вельветки, теплі сукні, вона їх особливо полюбляє.

Наталія Головей, спеціально для Varosh

Фото: Василина Манівчук

0 #
# GO GIRL # весілля # весілля на Закарпатті # Наталія Янцо # організація весіль