Мода - Архів

Ретро Байк – культ двоколісного вінтажу

7 Травня 2013 9 129

Попри цілковиту відсутність велоінфраструктури в Ужгороді, велосипедна культура міцно стоїть ногах, вірніше – на колесах. Традиційні вечірні заїзди Night Ride збирають дедалі більше учасників, підприємці все рідше відмовляються облаштовувати велопарковки біля своїх закладів, а майстерня "Ретро Байк" завалена замовленнями на реставрацію старих велосипедів на кілька місяців вперед.

Ідеологи вело руху, які вже рік намагаються зробити наше місто bike-friendly, поділилися тонкощами своєї справи в ужгородських реаліях.

Віта Мунчак: "Ми почали минулого липня, не знаючи ринку та не маючи уявлення про те, наскільки Ужгород до цього готовий"

Часто питають, чому ми обрали саме ретро байки, тобто старі велосипеди – на нашу думку, вони надзвичайно гарні, в них є певна романтика. Специфіка міських велосипедів, чи то сіті байків, у тому, що вони мають тоненькі колеса, що робить пересування містом легким та приємним. Однак, до ужгородських зруйнованих тротуарів та не відремонтованих доріг вони не адаптовані і часто псуються. Тож, майстерня по ремонту – це вимушений крок.

Взагалі, першочергова ідея передбачала відкриття невеличкого прокату вінтажних велосипедів та створення туристичного вело маршруту містом. Туристи могли б побачити більше гарних вуличок, а всі міські пейзажі сприймалися б зовсім інакше. Зараз, окрім прокату та ремонту, ми реставруємо дитячі велосипеди і передаємо їх в дитбудинки.

Лілія Сурма: "У кожного старого велосипеда є душа, є свій характер, ми до них ставимося як до живих істот та кожному даємо ім’я"

Перші велосипеди ми знайшли в Мукачеві, їх туди привезли з Бельгії. Досить довго ми приводили їх в порядок, відмивали, фарбували та ремонтували. Оскільки особливого досвіду ми не мали, то обирали інтуїтивно, керуючись зовнішнім виглядом велосипедів, а не їх технічним станом. Нам пощастило, що більшість людей, які до нас приходять – теж візуали, які оцінюють байк за такими ж критеріями.

Їздити на вінтажних велосипедах стало модно, з’явилося багато бажаючих придбати собі ретро байк. Процес вибору – мрія сталкера: обхід усіх базарів, комісійних магазинів та пошуки на горищах. Складно сказати, у скільки може обійтися сіті байк, все залежить від його стану: можна придбати велосипед за 200 гривень, а потім вкласти в реставрацію ще півтори тисячі.

Віта Мунчак: "Коли ми відкрили прокат, велосипедів було п’ятнадцять, зараз – десять. Люди трошки покатаються, закохуються в них і викуповують"

Пік сезону починається у червні, щодня влітку беруть сіті байки напрокат 5-7 людей, на вихідних розбирають всі, що є. Втім, наразі збільшувати вело парк ми не плануємо – за десятьма велосипедами не надто складно слідкувати, а для екскурсій цієї кількості цілком вистачає. Приємно, що напередодні Night Ride попит перевищує пропозицію. Втім, сумно, що міські чиновники нас не бачать і не хочуть чути. На жаль, сьогодні немає людини в міській раді, яка готова з нами комунікувати та вести діалог. Бажаючих співпрацювати з вело-ком’юніті немає, ми періодично намагаємося писати якісь звернення, ходимо на круглі столи, озвучуємо пропозиції, але це нікому не цікаво.

Лілія Сурма: "В мерії нас слухали з прозорими очима і байдужими обличчями"

Ми ходили на засідання ініціативної групи в міськраді, однак слухати ті нісенітниці було складно. Нас запевняли, що згідно ГОСТу, жодна вулиця в Ужгороді не може мати вело доріжку. Це просто смішно, застаріло та абсурдно – в Європі вузенькі вулички облаштовуються і нікому це не заважає. Потім нам сказали, що можна зробити вело доріжку на тій ділянці, де протягом години проїжджає сто п’ятдесят велосипедистів. Ми не полінувалися, залучили волонтерів, розробили спеціальні анкети та почали підраховувати. Під час вечірніх заїздів ми також роздаємо учасникам анкети, в яких вони вказують свої щоденні маршрути та перераховують вулиці, якими користуються найчастіше.

Зрештою, ми визначили популярні напрямки та висловили побажання хоча б частково їх облаштувати, ми пропонували обрати об’їзні шляхи меншими вулицями, щоб не створювати навантаження на центральні дороги. Однак, жодного руху від влади ми не спостерігаємо – нам не хочеться витрачати увесь свій час на вмовляння, скарги та дискусії з чиновниками, тож ми просто робимо те, що любимо у цих реаліях.

Віта Мунчак: "Замок має бути дорожчим за велосипед"

Як люди, які щоденно мають справу з велосипедами, можемо впевнено констатувати, що не варто недооцінювати крадіїв – не існує замка, який би не можливо було зрізати чи відчинити. У місті з’являється багато стильних та помітних байків, тож спокуса їх красти зростає. Ми безмежно радіємо, що мода на велосипеди стала очевидною і для підприємців – власники кав’ярень погоджуються облаштовувати парковки біля закладів. Це ніби і дрібне досягнення, однак за кілька років така тенденція може перерости у щось більше.

Вікторія Рижова, Varosh.com.ua

Фото: Андрій Кирилюк

0 #