Одяг, за яким бачиш людину та її ідею, а не станок, який бездушно тиражує одну й ту саму річ має особливу цінність. Колишня львів’янка, а тепер – успішна ужгородська дизайнерка Юля Лехів, створює простий одяг, але з виразним характером, орієнтований на індивідуалок.
– Наскільки твоя особиста екологічна свідомість відображається у твоїх виробах?
– Я просто намагаюся використовувати в роботі натуральні тканини, хоча їхня вартість постійно зростає. Нещодавно почала створювати еко-торби – сумочки, з якими зручно ходити за покупками, в деяких навіть можна носити ноутбук. Часто залишаються великі шматки тканини, після пошиття одягу і мені страшенно шкода їх викидати, тож я шию торбинки і декорую їх.
– Раніше ти чимало речей переробляла, дарувала їм друге життя. Ти практикуєш це зараз?
– Частина речей, які виходять з моєї майстерні – це одяг, який має історію, який колись вже чимось був. З часом навіть найгарніші фасони втрачають актуальність, але прекрасні тканини такими і залишаються, тож іноді мені вдається знайти справжні скарби в бабусиних шафах і створити з них речі, які виглядатимуть дуже свіжо та модно.
– Коли ти продумуєш, якими будуть твої речі, на що ти спираєшся?
– Здебільшого я намагаюся аналізувати смаки та вподобання людей, неможливо зараз вперто робити лише те, що подобається особисто мені без урахування потреб клієнтів. Тож, можна сказати, що я шию компромісний одяг – щось середнє між тим, що хочуть бачити покупці та тим, що я б наділа сама. Взагалі, компромісів у моїй роботі не уникнути, ось наприклад, я не беруся за пошиття надто урочистого вбрання. Втім, коли кілька моїх постійних клієнтів попросили зробити їм сукні на випускні вечори – я просто не могла відмовити. Якщо б можна було не думати про комерційну складову і творити, слухаючи лише свою фантазію – я б робила речі, в яких головне – форма. Люблю об’єми, широкі нестандартного крою рукави, підкреслено перебільшені акценти та об’ємні спідниці.
– Для кого одяг марки "МОЄ"?
– В першу чергу, це одяг для повсякденного життя. Я шию речі для індивідуалок, для особистостей, які звикли до уваги до своєї персони. "МОЄ" носять ті, хто не боїться вирізнятися, однак не хоче бути надто фріковим. Крім того, мої клієнти – це переважно свідомі люди, яким приємно носити українське, які радо підтримують локальний продукт. До прикладу я останнім часом в магазинах купую лише взуття, решту речей беру з різних джерел, щось – переробляю. Однак, глобально – я "сапожник без сапог", не вистачає часу шити одяг для себе.
– Що переважатиме у твоїй крамниці цього літа?
– Традиційно, у мене буде представлено багато суконь. Вони залишаються дуже популярними. Дівчина в брюках – це теж нормально, скажімо, непопрасовані штани з льону – must have. Втім, мати кілька гарних та різних суконь на літо просто необхідно. Все ж наперед важко сказати, що саме з’являтиметься в магазині. Останнім часом я не малюю повноцінних колекцій, адже це дуже обмежує – треба знайти тканину, яка падає саме так, як ти намалювала, виготовити всі деталі та знайти фурнітуру. Мій творчий процес починається з тканини, яку я придбала, чи яка мені звідкись дісталася. Я часто кажу, що тканина сама мені розказує, чим вона хоче бути – платтячком, спідницею чи шортами і я завжди її слухаюся.
Вікторія Рижова, Varosh.com.ua
Фото: Микола Романовський
