Життя

Правила зйомки: метод Олага

3 Лютого 2014 9 026

Андрій – унікальна людина хоча б тому, що всьому навчився сам і став найкращим у своїй справі. Він оператор, який фільмує миті та емоції. Частіше за все, щастя.

Андрій Олаг у креативному дискурсі Закарпаття представляє Виноградів – місто, яке стало середовищем для цілої тусовки здібних молодих людей, наших героїв.

Прізвище Андрія – це бренд на Закарпатті, а також свідчення гарного смаку та високого рівня. А все починалося як у американському фільмі.  Далі пряма мова.


Перша зйомка


Це було весілля моєї шовгорині, 9 років тому. Була маленька камера, на яку знімав кожен, кому було не ліньки. Чоловік моєї зведеної сестри змімав весілля і якось запропонував мені піти познімати з ним. Я погодився. Так ми почали працювати.

Перші 3 роки знімав просто тому, що треба було десь працювати. Кайфу не було ніякого, лише робота. Але потім я натрапив на американські весільні ролики. Коли я вперше це побачив, то не повірив власним очам. Ми ж тоді робили якісь прості відео з заставками, а вони – міні-кіно. У мене тоді ще навіть не було інтернету, попросив у друга, аби він мені завантажив купу роликів. Я довго їх вивчав.

Коли я почав і сам знімати інакше, то спершу мене не дуже зрозуміли. До такого просто не звикли. За мною навіть переробляли мої відео. Потім я почав працювати сам. Відтоді у моєму житті все змінилося. Я потрапив на майстер-клас до відеографа з Києва, Максима Дєдкова – на його роликах я вчився. Тому для мене це була дуже важлива подія.


Кайф та бізнес


Звичайно, я кайфую від роботи. Я люблю знімати весілля, але все ж вони не завжди якісь особливі. Часто це повторення одного й того самого лише з іншими дійовими особами. Тому, коли вже дуже багато весіль, то хочеться знімати щось інше, масштабніше.

Мені подобається знімати фільми і кліпи. Кілька разів я знімав рекламу, але мені важко сказати, що це приносить колосальне задоволення. Утім, бувають дуже цікаві замовлення.

Є величезне бажання знімати короткометражки, але з часом поки не виходить через велику кількість замовлень. Хоча, я завжди відкритий до ідей.


Весільна індустрія та весілля Олага


Я вважаю, що зараз відбуваються зміни на краще: вже майже не роблять весіль до 6-ї ранку, коли це і молодим, і гостям важко витримати, більшість почали відмовлятися від викупу нареченої. Молодь прагне до європейських традицій, хоча і закарпатських не цураються. Але від танцю молодої та обрядів з фатою, думаю, варто було б відмовитися. (сміється)

Для мене як оператора дуже важливо, аби молодята були емоційними. Показували щирі емоції, а не намагалися вичавити з себе награні посмішки. Тоді мені не доведеться перетворюватися на клоуна, щоб витягнути з них бодай щось. (посміхається)

Коли я зробив пропозицію своїй Оксані, то вже усі весільні дати на найближчий рік у мене були заброньовані. І ми зробили весілля у вівторок.

Я не люблю костюмів, але дуже комфортно почуваюсь у джинсах. Тому й запропонував коханій зробити джинсове весілля. Оксана підхопила цю ідею. Святкували ми у нічному клубі, хоча такого там ще не було. Наталка Янцо з “Майстерні Свят” дуже зраділа, коли я розповів їй про ідею весілля. Вона любить креативні речі. Ми по усім знайомим шукали старі джинси для весільного декору. Наші гості теж були здивовані, коли почули про ідею для весілля. Усе було дуже незвично та вільно.

Операторів і фотографів я запросив зі Львова. Хоча й просив знімати лише одного, але у кінцевому результаті всі приїхали з камерами і моє весілля знімали три різні студії. (посміхається) А фотографував Сергій Мазур, мені дуже подобаються його роботи.

Тому з власного досвіду не тільки як оператора, а й нареченого, раджу молодятам більше креативу: порушуйте правила. А також, найважливіше – емоції. Не думайте про те, де стоїть торт і чи вчасно принесли гаряче, просто насолоджуйтесь цим днем.


Освіта та самоосвіта


В університеті я не вчився. І коли на це був час, і зараз я усвідомлюю, що це мені не потрібно. Спочатку я працював на ринку, потім продавцем-консультантом у магазинах різних, згодом – на автомийці. А тоді було весілля моєї шовгорині. (сміється)

Я жодного разу не пошкодував, що не продовжив навчання після школи. Думаю, що так як склалося, лише на краще. Я мав можливість працювати, вдосконалюватися у своїй професії, а не гаяти час. Зрештою, я постійно вчуся: їжджу на форуми, майстер-класи, лекції.

Є чимало відеографів з Росії, за якими я стежу. У них завжди щось новеньке з’являється: і у зйомці, і у кольорокорекції. На майстер-клас до Москви минулого року їздив. В інтернеті дуже багато цікавої інформації знаходжу.


Учні


Думаю, що неможливо нічого навчити, якщо людина сама цього не хоче, не читає профільної літератури, не експериментує. Тому важко сказати, що Оксану, мою дружину, я навчив знімати. Вона сама. Я можу лише показати, підказати.

Також зі мною сьогодні працює Михайло Лемеш з Берегова. Я ним дуже задоволений. Він приїхав до мене 3 роки тому з проханням, аби я його чомусь навчив. Те, що я робив кожного дня, йому тоді здавалося космосом. (сміється)

Я побачив наскільки йому подобається навчання і з яким задоволенням він працює, тож запропонував йому працювати разом. Сьогодні, якщо вкінці його відео поставити мій логотип, то ніхто й не зрозуміє, що це не моя робота. (посміхається)


Конкуренція


Я б не сказав, що вона є аж такою високою на Закарпатті. Навпаки, бачу, що багато хто рівняється на нашу роботу. І це, звісно, приємно.


Роздратувати Олага


Це час від часу роблять фотографи, які лізуть у кадр. (сміється)


Майбутнє


Я часто замислююся над тим, що робити далі, але поки мені важко прогнозувати. Хотілося б прогресувати. Я вмію робити лише те, що роблю і про кар’єрний ріст тут важко щось казати. Хоча, вже з весни хочу взятися за викладання. Зокрема, за проведення майстер-класів та приватних уроків.

Росана Бісьмак, Varosh
Фото та відео з особистого архіву Андрія Олага

0 #