Життя

Люди і книги. Частина перша

21 Лютого 2013 4 569

В епоху швидкісного інтернету та безперервного споживання різноманітної інформації у величезних кількостях, не завжди знаходиться час та сили на читання книжок.

Експерти простежили у цьому явищі глобальні риси – від довгих публікацій в колись популярному ЖЖ, світ переходить на більш стислі форми комунікації на зразок Twitter. Однак ті книги, які сучасні люди таки беруться читати, зазвичай, мають для них якесь особливе значення. Ми розпитали цікавих міських персонажів про книги, які вони зараз читають.

Петро Гойс, журналіст

Сергій Жадан "Ворошиловград"

Чому я читаю цю книгу? У мене зараз така фішка на сучасних українських письменників. Читаю багатьох: Андруховича, Іздрика, Покальчука, Малярчук, Роздобудько, Забужко, Іванцову, Куркова, Денисенко і так далі. Наразі Жадан. Перед цим читав його "Депеш Мод", тепер от "Ворошиловоград". Зізнаюся, що деякі письменники мені дають свої книги прочитати ще до того, як вони вийдуть друком, це дуже тішить. Щодо Жадана, то його твори близькі мені по духу.

Період, коли впав СРСР, коли втратилася монополія "комуняк" і люди опинилися в ідеологічному вакуумі, і коли соціалістична економічна система раптово рухнула, а капіталістична зароджувалася з базару, то був період невизначеного майбутнього, страшний і захоплюючий водночас. І саме тому це був період з хорошим ґрунтом для творчості. Сюжети для творів самі напрошувалися. Не кажу вже про персонажів.

Вікторія Рижова, радіоведуча

Нік Кейв "И узре ослица ангела божия"

Через брак часу я читаю дуже повільно, на кожну книгу витрачаю не менше місяця. Відтак, обирати літературу стала досить прискіпливо. Ще з студентських часів я розробила систему, за якою будую свій читацький план – чергую класичну літературу з сучасною, професійну з розважальною.

Наразі читаю перший роман австралійського музиканта та композитора Ніка Кейва, лідера гурту Nick Cave and the Bad Seeds "И узре ослица ангела божия". Нік Кейв – представник темного боку музики, а виявилося, що і літератури теж. Надзвичайно похмуре оповідання про страх, безпомічність, жорстокість та сліпу релігійну фанатичність. Похмура історія про нещасне створіння та його жалюгідне існування. Книга хороша, але друзям почитати я б порадила щось інше, більш життєствердне. 

Тудор Кілару, конферансьє

Мілан Кундера "Неспешность. Подлинность"

Книги потрапляють до мене на полицю або за рекомендацією друзів, або в якості подарунку. Причому, у мене є звичка – автора, який мені подобається, я перечитую повністю. Так було у дитинстві з Джеком Лондоном, в юнацтві – з Хемінгуеєм, а нині – з Міланом Кундерою.

Приятель після мого ретельного пошуку Пелевінської "Чапаев и пустота" в книжковому магазині рішуче порадив "Неспешность. Подлинность" Кундери, а моя близька подруга та незмінна колега принесла "Невыносимую лёгкость бытия", котру я в буквальному сенсі проковтнув, співставивши численні відкриття та роздуми автора з подіями з мого життя. Наразі дочитую "Подлинность", постмодернізм котрої долаючи у подорожах чи в ідеальному місці для чтива.

Varosh.com.ua

Фото: Віктор Дьомін

0 #