Життя

Елегантно зіпсовані. Повернення

11 Жовтня 2013 4 658

Творець і фронтмен ужгородського рок-гурту "Елегантно зіпсовані" Віктор Кіш ризикнув вдруге ввійти у ту саму річку. Після 8-річної перерви, яка у музичному середовищі прирівнюється до смерті, під дахом елегантної зіпсованості знову зібралися однодумці.

Друге пришестя відбулося і тепер у новому складі вони працюють вже для двох поколінь. Віктор переконаний, що цього не могло не статися. Спробувавши у житті всього, одного дня ти раптом починаєш розуміти, що музика для тебе означає дещо більше, ніж просто музика…

Вони виступали на святкуванні Дня Ужгорода 6 жовтня. Було хвилювання, але страху, як на кількох концертах до цього, вже не відчувалося. Керівнику і вокалісту "Елегантно зіпсованих" Віктору Кішу, якого свої називають Репом, вдалося встановити контакт із публікою. Відпрацювали з віддачею і в задоволення. Спускалися зі сцени під гучні оплески ужгородської молоді. А після виступу йому сказали, що в натовпі були й ті, хто ще 15 років тому приходив на концерти їхнього першого складу…

То був 1998 рік. Четверо хлопців, які до цього то тут, то там грали рок, сходилися і розходилися з різними музикантами, а разом збиралися під назвою "Bluesstreet", вирішили нарешті створити справжню команду. Під впливом Nirvana, Oasis, The Rolling Stones, Майкла Джексона і Джеймса Брауна, хард-року, брит-попу і гранджу почали робити свою музику в стилі інді-фанк-рок. Так сформувався перший склад: Віктор Кіш (Реп) – вокал, гітара, Станіслав Попович – бас-гітара, Олексій Попов – барабани, Василь Симчишин – клавішні.

Вже була записана пісня "Небеса", а назви все не було, – пригадує Віктор. – Наша репетиційна база знаходилася тоді на Радванці. Одного разу ми дивилися відеокліпи по піратському MTV і мені сподобалася пісня гурту INXS. Наступного дня я купив їхню цілу касету. У списку пісень впала в око назва "Elegantly Wasted". Стах сказав, що в перекладі це означає "Елегантно зіпсовані". Я побіг додому, накидав на ватмані кілька штрихів і повернувся до хлопців з нашою першою афішою.

– Отже, ви почали виступати в складі нової команди. Чого більше було у вашій музиці – елегантності чи зіпсованості? 

– (Сміється) Коли, в яку сторону занесе.

Інді-фанк у виконанні "Елегантно зіпсованих" прийшовся до смаку ужгородській публіці. Реп писав пісні, займався аранжуванням і співом. Групу почали впізнавати, запрошувати на різні вечірки, концерти.

У такому складі гурт проіснував до 2002 року. Але то не був шлях розвитку, – вважає керівник. Сценарій, за яким початок виявляється кращим за продовження:

– Це був повний регрес. Падіння вниз із самого початку. Ні, ми працювали, виступали, доїхали навіть до Львова і Києва, брали участь у відбіркових турах "Червоної рути". Виконували реально класні пісні, перевірені часом. В ті часи мені хотілося слави і грошей. Але те, що відбувалося на сцені… Я поводився непристойно – матюки, алкоголь… Це до культури взагалі ніякого відношення не мало. Часто до пляшки прикладалися і пішло-поїхало. Тверезими майже не виходили на сцену. Останній виступ був у "Армагеддоні"…

2002 року, не бачачи перспективи, хлопці покинули Репа і перейшли в іншу команду з іншим вокалістом та переформатувалися у гурт "Всередині пса". Віктор сприйняв це за зраду, хоча і розумів, що просто не зміг дати того, що було потрібно гурту. Він переїхав до Києва. Брався за щось і кидав. За цей період пережив усе і дістався майже до самого дна: втрачене кохання, знецінена дружба, пошуки роботи, випадкові люди, місця, знайомства, врешті – бомжування і ночівлі в наркоманських притулках.

Так тривало 8 років. Серед усього хаосу навколо себе і в собі він якось впіймав себе на тому, що, сидячи за комп’ютером, нічим іншим не займається, окрім музики.

– Це і була відповідь. І це привело до іншої думки: мені потрібен склад, – розповідає Віктор.

2009-го Реп повернувся в Ужгород.

– Складати пісні у Києві у мене не виходить – пишу тільки в Ужгороді. Тут є дух міста – те, до чого я звик. В Києві практично неможливо сховатися від людей. А тут я виходив у парк, або їхав за місто, гуляв по лісу і воно мені навіювало різні образи. Пісні могли виходити з однієї фрази. В Києві тільки "Вежу" написав. Вона про любов…

Розпочалися ретельні пошуки музикантів до групи. Нарешті у 2009 році оновлений склад "Елегантно зіпсованих" приступив до роботи. Усі фінансові витрати, пов’язані з функціонуванням гурту, Віктор повністю взяв на себе. Час від часу учасники змінювалися – хтось не витримував графіку, з деякими розходилися погляди, команда шліфувалася і вдосконалювалася.

– Матеріал також повністю оновився, чи ви працювали зі старими піснями?

– Матеріал був колишнім з кількома новими композиціями. Але то було інше звучання. Щоразу з приходом у групу нового учасника доводилося під нього переробляти пісні, бо кожен музикант абсолютно інший.

– Колишня "елегантна зіпсованість" збереглася?

– Так, але тепер все більше змістилося в бік елегантності.

– Ти віриш у реінкарнацію гурту, чи це вже зовсім інша формація зі старою назвою?

– Залишилася основа, але це вже інша група і зараз у неї "золотий" склад. Я вірю в "золотий" склад. Зі старою командою нам було весело, але ми нікуди не прийшли. Тепер зовсім інша історія.

Сучасний основний склад "Елегантно зіпсованих" такий: Реп – вокал, гітара, Богдан Качур – гітара, Антон Вихристюк – барабани, Сергій Скляров – бас, Дмитро Павлов – клавіші, гітара, перкусія. Оновлені пісні успішно пройшли ротацію на радіостанції "Тиса FM". Через рік після роботи гурт отримав запрошення виступити на розігріві легендарного Бориса Грєбєнщикова на фестивалі "ПораБуло". Готовий альбом під назвою "Hybrid", 13 пісень з якого вільні в доступі для користувачів iTune, хлопці презентують 12 жовтня в Ужгороді. Відеокліпи на пісні "Гарна пані", "Мертвий сезон" та "Мотель" чекають ефірів на музичних телеканалах.

План розвитку гурту поступовий: робота в студії, живі виступи, концерти, гастролі.

– Вікторе, скільки тобі років?

– Фізично десь приблизно 36.

– А скільки років наймолодшому учаснику гурту?

– Антону виповнилося 20.

– Вам вдається спілкуватися на рівних?

– Психологічно ми почуваємося нормально. Вікова різниця має одну різницю – в досвіді. А далі нічого не міняється. Можливо, це навіть на користь, бо дає змогу працювати для більшої аудиторії. До речі, за статистикою, ми захоплюємо вікову категорію людей від 18 і за 40. А це 2 покоління.

– Про що твої пісні?

– Про стосунки, самовизначення, місто, суспільство, про підйоми і спади.

– Чи всі пісні автобіографічні?

– Я пишу про те, що пережив і реально відчув сам. Дуже часто я описую своє реальне життя або своє уявне життя. Але є і класичні образи, які я знову ж таки приміряю до себе і передаю їх через метафори. Все треба пропустити через себе, перш ніж ділитися цим з іншими.

– Чи зміг би ти писати, якби не пройшов крізь те, що випало на твою долю?

– Мені б це було ні до чого. Якби у мене було все рівно й гладко, я б взагалі не писав. Або змушував би себе. І тоді це була б кон’юнктурщина. Ні, не зміг би.

– Що змінилося в текстах, якщо порівнювати з попереднім етапом "Елегантно зіпсованих"?

– З’явилося більше режисури, тексти стали більш логічними і правдивими. Завдяки пісням я виходжу на сцену і розповідаю свою правду. Це моя правда. Люди це відчувають.

– Майже кожна пісня песимістична…

– Я не люблю хеппі-ендів. Я вважаю, що життя – це продовження смерті, а смерть – це подовження життя. Я спокійно ставлюся до смерті, і так само спокійно до життя, і від цього я щаслива людина. Весь секрет у тому, як ти сам у своїй голові все сприймаєш. Відчуття щастя завжди присутнє. Я себе комфортно відчуваю. Життя йде, і це класно. За цим принципом будую і роботу в гурті. Я кажу хлопцям: я буду з вас витягувати всі ваші найкращі риси, а негатив щезне сам собою. З негативу треба брати тільки досвід. І йти далі.

Лариса Липкань, Varosh

Фото: Віктор Дьомін

0 #