Вроджене відчуття стилю і наявність смаку – це та комбінація характеристик, які допомагають Андрію Косу однаково добре грати на вечірках та робити трендові зачіски. Ще кілька років тому він стриг друзів за Snickers, а перші сети грав у себе на кухні. Зараз – він затребуваний перукар та перспективний діджей, учасник промо-групи UTC.
Далі пряма мова:
Я ніколи не замислювався над тим, щоб стати перукарем. Не був у захваті від цієї професії та не надто захоплювався її представниками. Втім, якось, три роки тому, я зайшов підстригтися до молодого майстра Едвіна Кана і його робота мене просто вразила – він зрозумів мене з напівслова. З того часу я усвідомив, що можна бути іншим перукарем, таким, що створює стиль та реалізовує себе. Тож, щоб не витрачати час на навчання у представників класичної школи, я здобував спеціальність у Едвіна. Вчив теорію, багато практикувався і відточував майстерність на друзях, яких стриг за Snickers. Пізніше я вчився у Києві в академії перукарського мистецтва ErteQoob та трохи попрацював у столичному салоні.
Для мене робота – це більше ніж надання перукарських послуг. Для мене важливо, щоб людині було комфортно в салоні, ми спілкуємося і п’ємо каву – це своєрідна тусовка. Приємно, що до мене здебільшого приходять саме мої люди, які розуміють, куди потрапили і довіряють своєму майстру. Я одразу був націлений на певний сегмент ринку, бачив своїми клієнтами людей молодих, активних, середнього достатку, але з хорошим смаком, готових змінюватися і пробувати щось нове. Зараз все так і є, однак з дівчатами працювати трохи складніше, ніж з хлопцями – вони надто переймаються кожним сантиметром волосся.
Я – візуал, переглядаю купи журналів, кліпів, фотографій і стежу за тенденціями. Звідти і приходять ідеї та форми, а потім – я бачу голову і одразу уявляю, як і що там має бути. Втім, я не роблю ніяких особливих зачісок та укладок, мені це не надто цікаво – я ціную чіткі лінії та бездоганну геометрію, а завитки і підкручені пасма їх псують.
Не думаю, що вже остаточно знайшов себе і перукарство – справа мого життя. Хоча, є люди, яких я хотітиму стригти завжди – моя мама, сестра та дівчина. Втім, не виключаю, що з часом мене може зацікавити інше заняття.
Я приділяю половину свого часу ще одній пристрасті – діджейству, яким я зацікавився навіть раніше, ніж перукарським мистецтвом. Я завжди любив музику, слухав її багато і з часом прийшов до того, що пора починати грати. Оскільки r’n’b культура у нашому місті не надто розвинена, я зупинився на хаус музиці, вона більш універсальна.
Можливо, колись у мене буде можливість відкрити щось своє, салон або клуб чи все разом в одному місці. Я і сам досі не знаю – я перукар Андрій Кос, який грає чи діджей Jaco, який стриже.
Вікторія Рижова, Varosh.com.ua
Фото люб’язно надані Андрієм