В Ужгороді з’явився моно-бутик популярного українського дизайнера Андре Тана. Урочисто відкривати його приїжджав сам модельєр. Це перший його візит на Закарпаття, але, як запевнив під час розмови за кавою Андрій, мабуть тепер ужгородці зможуть не раз зустрітися з ним – місто йому надзвичайно сподобалося.
Сподобався Андре Тан і нам. Екранний образ дизайнера мало чим відрізняється від реального – такий же відкритий і приязний співрозмовник, жартівник і дотепник, спеціаліст-професіонал зі здобутими знаннями у провідних європейських вузах, досвідом роботи у вітчизняній модній індустрії і рукою на пульсі усіх сучасних світових тенденцій.
– Відкриття вашого бутика в Ужгороді дає надію, що не все так погано навколо. Тим паче, нова колекція, нові ідеї, креатив – для творчої людини це надзвичайно важливо. Невже минула зима не позначилася негативно на вашій роботі?
– Справа в тому, що зазвичай зими я проводжу за межами України, оскільки читаю лекції в Мілані, Мюнхені, Зальцбурзі, Барселоні, Франкфурті. Викладаю стилістику, дизайн, крій. І чим більше займаюся цією роботою, то більше контактів з’являється. Тому мене часто запрошують на майстер-класи у все нові і нові міста, і відрядження перетворюється на тривалий зимовий тур. От і тепер так вийшло, що за всіма подіями в Україні я здебільшого слідкував по телевізору з-за кордону. Слід відзначити, що жодній іншій країні на той період телеканали СNN і ВВС не присвячували стільки репортажів, як Україні. І якщо 20 років тому, коли я вчився в Лондоні, європейці майже нічого не знали про мою батьківщину, то тепер Україна гучно прогриміла на весь світ. Важливо це не втратити.
– Ви усвідомлюєте, що в той час, розповідаючи іноземцям про Україну, ви виступали таким собі дипломатом? Власне, як і кожен турист, перетинаючи кордон і розмовляючи з людьми, представляє свою країну і впливає на думку, ставлення до своєї країни. Це дуже відповідально.
– Так, ви праві. Тому важливо завжди демонструвати професіоналізм, інтелігентність, освіченість, бо цим ти презентуєш себе і свою країну загалом. Приємно, що в той час рейтинг України у Європі різко зріс. Багато хто щиро нам співчував і підтримував. Казали, що наше почуття гідності, яке ми проявили на Майдані, буде поштовхом для інших країн. Тому зараз нам важливо все це не втратити. Все, що здолала Україна – як ракова пухлина. Ось ми її видалили, і тепер все залежить від того, які лікарі і наскільки фахово працюватимуть над одужанням всього організму. Але і самому пацієнту треба дбати про себе. Якщо ми вважаємо себе європейцями, відповідно, треба себе і вести – не смітити, бути законослухняними, намагатися бути професіоналами у своїй справі. Банальні речі, але це правда.
– Якщо вже мова про професіоналів, то вони ніколи не зупиняються на досягнутому. Чи багато ескізів з’явилося у вашому знаменитому блокноті за останній період?
– О, ви знаєте про мій блокнот? Він завжди зі мною і навіть лежить біля ліжка. Тому що багато колекцій мені сниться і я завжди замальовую, щойно прокинусь, поки не забуду сон. Так, свіжих ідей у блокноті є багатенько.
– Конкуренти не полюють на нього? Не чатують, коли ви його десь забудете, щоб сфотографувати ескізи майбутньої колекції?
– (сміється) Можливо вони були б не проти його погортати. Там накопичилось чимало ескізів за кілька років, адже я не все використовую відразу. Є така собі папка ідей, до якої я можу повернутися через 3-4 роки. Тут головне – зафіксувати враження на папері. От бізнесмени записують свої думки, поети вірші, а для дизайнера важливо все замалювати. Коли я вчився у Saint Martins College, у нас був план – 200 ескізів на день. Це надзвичайно важко. Тоді я 2 місяці після університету проходив курс підвищення кваліфікації. Крім того, паралельно треба було придумати рекламну кампанію колекції, прописати колекції своїх конкурентів, розписати цінову політику моделей і чому їх повинні купувати. Це був, звичайно, період суцільного стресу. Тим не менше, він навчив мене не забувати про творчість навіть у таких авралах. Тому я маю звичку весь час фіксувати ідеї, хоч тепер більше доводиться займатися бізнесом.
– Колись ви розповідали, що зустрічаєте свої ідеї в колекціях відомих марок. Це триває і досі?
– Ось буквально 3 сезони тому моя колекція "Сходження на Олімп". Вона у нас була повністю червона. Там були золоті каффи, на пурпурових сукнях – золоті паски, розшиті камінцями. Ми присвятили колекцію Стародавній Греції. Тоді у "Harper’s Bazaar" написали, що це дуже примхувато, помпезно і що Андре Тан, як завжди, бере розкішшю і величчю при тому, що у моді мінімалізм. Але наша колекція добре продалася. А в наступному сезоні із запізненням на півроку показує таку ж колекцію Dolce & Gabbana з коронами. І "Harper’s Bazaar" каже: Боже, це геніально! А ще наступного сезону вони зробили грецьку колекцію з каффами…
– Ну, може це випадковість?..
– Можливо, але я вам скажу, що зараз в Європі велика криза ідей. І модні будинки продивляються всі маловідомі Тижні мод у не дуже розкручених в плані моди країнах, тому що там багато молодих креативних дизайнерів. Вони не сліпо копіюють, ні, а просто беруть ідеї. Для них це підпитка. Плюс, не виключаю, що часто спрацьовує принцип, коли одна ідея приходить в кілька голів одночасно, але на різних континентах.
– А це можливо – бути однаково успішним у бізнесі і творчості?
– Думаю, все ж таки ні, оскільки щось людині завжди дається краще. Це я повністю усвідомив під час стажування на "Hugo Boss" у Німеччині, що дало мені чітке структурування моди як бізнесу. Розумієте, при Ів Сен-Лорані був П’єр Берже, при Дольче і Габбанна – Стефано Габбана. У конгломераті обов’язково хтось відповідає за творчість, а хтось – за організацію модної індустрії. У мене також є директори, тому що структура наша немала, і одному все охопити дуже важко. Є перша лінія "Andre Tan smart couture" і друга – "a.Tan". Крім того, академія дизайну, аксесуари, шоу-проекти, магазини по всій Україні і за кордоном – всього дуже багато, тому, звісно, у мене є помічники. Але остаточне рішення завжди за мною.
– Яка логіка відкриття нового магазину на Закарпатті у кризовий час? Адже, здається, у вас вже була у Мукачеві крамниця, і вона виявилася не дуже успішною?
– Ні-ні, то були просто оптовики, які купляли наш одяг, і вирішили з цього просто зробити рекламну кампанію. Це не мій магазин. Це був мультибрендовий магазин, де, в тому числі, був представлений і мій одяг. Щодо нового відкриття, то тут все логічно: людям завжди буде потрібна їжа, житло і одяг. Нехай не соuture, а для повсякденного носіння, але доступний, якісний і гарний. Саме такою є друга лінія "a.Tan".
В середньому сукня тут коштує 600 гривень. Демократичні ціни можливі за рахунок того, що я купую багато тканин в Італії, а виробник український. Таким чином ми підтримуємо вітчизняну промисловість. Ми працюємо з 18 українськими фабриками і за рахунок того, що нема проблем з логістикою, митницею, нам простіше ставити низькі ціни на відміну від конкурентів, які привозять готовий одяг з-за кордону. Ну, і крім того, це брендовий одяг. Демократичний, але брендовий одяг, що відповідає останнім тенденціям світової моди.
– Але тенденції швидкоплинні. Що робите, якщо новий модний "писк" вже затьмарив голови модницям, а попередня колекція ще не продана?
– (сміється) Працюємо на випередження. Кожен місяць до магазину заходить нова колекція, яка складається з 4-х капсул. Протягом шести місяців приходить 4 колекції. Кожна колекція – це відповідний напрямок, стиль з певним кольором, тематикою, принтом, який ми спеціально замовляємо. Оскільки по всій Україні 13 магазинів, то ми робимо великий асортимент, але лімітовану кількість кожної моделі. Дівчина повинна розуміти, що якщо вона вчасно не купить, завтра вже не буде її розміру. Ми робимо це навмисно, щоб звести до мінімуму можливість пересіктися людям в однакових моделях. Незважаючи на доступні ціни, ми дотримуємося ексклюзивності і доводимо: дизайнерський одяг за доступні ціни – це можливо.
– У ваших колекціях я майже не зустрічала чорного кольору. Що за неприязнь до нього?
– Це правда, у нас ви практично не знайдете чорного кольору, тому що до нас клієнти приходять за чимось особливим – чорне вони куплять в іншому бренді. Ще у нас практично не продаються базові речі. До "a.Tan" приходять за чимось особливим – чого нема в сусідньому магазині. Саме за рахунок гарної кольорової гами, за рахунок ціни, якості і лозунгу "Одяг, який приносить удачу", ми підкорюємо простори України.
– Андрію, чому Ужгород?
– Це місто у мене завжди асоціювалося з Європою. У плані бутика Ужгород мені порадив знайомий, який був тут і показав фото. Ось так буває: побачив фото – і відкрив бутик. Я дійсно побачив, що це круто. Це практично Європа, і я хочу, щоб ми тут були представлені. Крім того, наскільки я бачу, у вас гарні жінки, з європейським смаком, тож працювати є для кого. А загалом, на Західній Україні ми досить активно представлені.
– Що сьогодні відбувається з українською модною індустрією? Країні, звичайно, зараз не до моди, але коли, дасть Бог, все владнається, це буде якийсь новий етап чи продовження розпочатого?
– Мені здається, зараз багато чого залежить від нових імен, молодих дизайнерів, які повинні зорієнтуватися в реаліях. Потенціал є. За останні 2 роки саме молоді дизайнери дуже сильно піднялися. Не побоюсь сказати, що 50% з них виховала наша Академія стилю і дизайну. Коли я відкривав цю школу, журналісти крутили пальцем біля виска і питали, для чого ти конкурентів виховуєш. Але я вважаю, що коли людина боїться конкуренції, значить їй вже нічого сказати. Навпаки, конкуренція – це завжди ріст, крок вперед.
В Україні постає дуже вигідна ситуація. Якщо, зайшовши в Європу, на ринку моди можна тільки підбирати крихти після крупних компаній-конгломератів, то на слов’янських просторах починають тільки яйця з мукою замішувати. Від того, які дизайнери зараз прийдуть, залежить, яким буде пиріг. Зараз дуже відповідальний час. Тому молоді треба зорієнтуватися і працювати. Плюс у тому, що є майданчики для показів. Наприклад, Kiev Mercedes-Benz Fashion Week. Це така хіпстерська тусовка, на яку запрошують британських критиків моди, байєрів з Німеччини, Франції і т.д. До того ж, з’явилося багато преси, яка любить писати про моду і саме дизайнерів-початківців. Скажімо, той же "Harper’s Bazaаr" швидше напише не про Андре Тана чи Пустовіт, а про молодих дизайнерів, тому що це їхня ніша.
– Чи вчаться наші люди бути модними? Чи скоро вже зникне з вулиць дешевий гламур, а з дорогих тусовок вульгарність і непристойність?
– З року в рік українки виглядають краще. Завдяки модним порталам люди в нашій країні стали виглядати набагато модніше. Хоча сьогодні не модно бути модним. В моді – стиль і гармонія. Навіть від найактуальнішої сукні жінці варто відмовитися, якщо вона їй не пасує. Сукня, яка сьогодні одягнута на вас і яка так вам личить, просто зіпсує когось іншого, тому що це не її тип фігури, не її стиль, колір, фасон. Треба знайти своє і додати до нього модних акцентів. Ще важливо, щоб річ йшла не попереду вас, а за вами. Вона тільки підкреслює індивідуальність своєї власниці, а не затьмарює її.
– Які фактори впливають на світову моду сьогодні?
– 4 основні складові формують світові моду: політика, економіка, кінопрем’єри і музика, тобто актуальні співаки.
– Зараз складні часи в Україні, але попри все жінці хочеться виглядати гарно, модно і актуально. Чим порадите запастися у цьому сезоні і що придбати на наступне літо?
– Тренд цього сезону – пастельні відтінки, колір м’яти, ніжно-голубий і жовтий. Це must have весни-літа-2014. Ще свіжа тенденція: майже всі дизайнери відмовилися від підборів і пропонують ходити в балетках.
– І кросівках…
– Ну, я особисто проти того, що пропонує CHANEL. Це якась неповага дівчини до вишуканого ресторану, куди вона йде у вечірній сукні і кросівках. Швидше за все, це чергова витівка Лагерфельда. Йому просто захотілося у свої класично-нудні жакети додати ажіотажу. От ми тут зараз з вами це обговорюємо, значить, він досяг своєї мети.
Щодо прикрас: у моді досі залишаються яскраві об’ємні прикраси. Чим їх більш помітно, тим краще. Також у моді довжина міді. До середини ікри. Це нова довжина, з нею завжди треба бути дуже акуратними, особливо треба бути обережними дівчатам низького зросту, тому що вона "обрізає". Максі актуальне, але вже здає позиції. Тобто в цьому сезоні ще можна походити в максі, але наступного літа царюватиме довжина міді. Тому я рекомендую цього літа походити, а потім обрізати спідницю.
Не виходять з моди вставки жовтого кольору, або жовте тло. Це може бути і якийсь аксесуар – пояс, шаль, сумочка. Тенденцій багато, але повторюся – треба брати тільки те, що пасує саме вам.
Мало не забув про горох. Особливо пастельний горох, кораловий, ніжно-блакитний. А взагалі – в моді жіночність, романтизм, стиль 50-х, часи великого Крістіана Діора.
– Дякую за розмову, Андре. Приємно, що в житті ви виявилися таким же привітним, яким вас бачу по телевізору чи щодня чую на радіостанції з порадами зі стилю.
– А от уявляєте, моя піарщиця і мій креативний директор сильно мене за це сварить і каже, що це моя проблема. Вона вважає, що я повинен бути закритим, таємничим, загадковим, як всі європейські дизайнери. Не знаю, я просто звик робити те, що відчуває моє серце. Це не маска і не спроба наблизитися до людей. Я такий, і нічого не можу з цим робити. Та й не хочу.
Лараса Липкань, Varosh
Фото: Олександр Смутко
