15 років існування гурту – кругленька дата. Утім хлопцям не до святкувань. Вони скасувати плани на тур. Та поки відіграли леше 2 концерти. Мукачівський переносився щонайменше 3 рази. Та все ж 20 березня музиканти виступили з концертною програмою "Без війни".
Ми поспілкувалися з солістом гурту, мукачівцем Сергієм Танчинцем, і розпитали про 15-річчя існування гурту, нові пісні та його громадянську позицію.
– Напередодні концерту у Мукачеві, ви грали у "Копальні кави" у Львові. Як пройшов концерт?
– Дуже круто. Останній раз ми грали у Львові років 12 тому. На концерті у "Копальні" була повна зала, люди співали разом з нами. Дуже тепло зустріли. Перед тим були на місцевому радіо "Галичина".
– Ви дали 2 концерти за останній тиждень. Чи не є це старному "західного" туру, який ви планували до 15-річчя гурту?
– Ні, туру, як такого, не буде. Наступні заплановані концерти на 25 березня та 25 квітня у Києві. Тобто аж через місяць.
– Чи доцільні зараз взагалі тури і концерти? Наскільки вони потрібні людям?
– Думаю, що концерти обов’язково потрібні. Якщо тобі є що сказати, ти маєш це сказати. Тим паче у такий час, як сьогодні. Наші концерти називаються "Без війни", тому ніхто з нас не сприймає їх як виступи до святкування 15-річчя гурту. Це протест проти того, що відбувається зараз.
Сьогодні важливо приймати правильні рішення – у всьому. І якщо раптом якась ситуація – ставати на захист своєї Батьківщини. Навіть зі броєю у руках.
– Розкажи про проект "Творча сотня". Чи вийшов він за рамки запису відео?
– Немає певної чіткої організації – це було послання для російськомовних людей нашої країни. Нам зателефонував Олег Борщевський – продюсер проекту – запропонував взяти участь і я з задоволенням відгукнувся. А загалом, кожен з нас допомагає у цій ситуації, як може.
– Багато людей за цих подій йде з нашого життя. Чи поменшало у вас друзів через вашу громадянську позицію?
– Я не люблю сперечатися – це не дає ніяких результатів. У кожного своя правда. Якщо життєві погляди на такі однозначні процеси у країні не сходяться з чиїмось баченням, я просто видаляю з друзів. Моя френд-стрічка у соціальних мережах значно зменшилася.
Думаю, що сьогодні не має бути нічого сірого: є біле і чорне. Треба це усвідомлювати. Знаєш, я вважаю, що за будь-яких обставин потрібно мати повагу до тієї країни, у якій ти живеш. Якщо цього немає, то про що далі можна говорити?
– Ти нещодавно казав, що готуєш ще одну нову пісню, окрім "Налий мені вина". Що це буде?
– Пісня називається "Мамині слова". Це звернення мами до вже не існуючого на цій землі сина з "Небесної сотні". Мені б дуже хотілося, аби люди почули її і відчули усе, що ми хотіли нею сказати. Це зовсім інша музика і виконання – нічого подібного ми ще не робили.
– Це та пісня, яку тобі допомагала писати дружина?
– Так, Аня написала більше половини тексту. Моя жінка взагалі дуже талановита. Вона сходезнавець, перекладач з японської мови, і до всього ще й має хист писати. Так як вона російськомовна, то допомагає мені переважно з піснями російською. Але тут був дуже сильний поклик душі.
Я написав половину тексту і був змушений поїхати з дому на кілька годин. Тож попросив її подивитися текст і можливо щось додати. Вже за 15 хвилин вона мені надіслала мені готову пісню. Вона написала стільки, що пісня мала б звучати у 2 рази довше, ніж зараз. З чотирьох написаних куплетів ми використовуємо два.
Цю пісню я взагалі майже не міг співати. Вона дуже чуттєва і правдива. Хотілося б презентувати її якомога швидше. Єдина проблема, що зараз захворів наш саунд продюсер, тому мусимо зачекати.
– Багато людей пише вам сьогодні у соціальні мережі? Особливо щодо пісні "Беркут", яка вже стала скандальною.
– Пише багато людей і я всім щиро відповідаю, пояснюю про що ця пісня, для чого. Так, хокейний клуб "Беркут" припинив своє існування. Але я не бачу сенсу щось робити з тією піснею – це все одно, що перемальовувати картину. Ця пісня є. Вона є гімном хокейного клубу, якого більше не існує, але який існував. Не більше не менше.
А взагалі хочу сказати нашим шанувальникам, аби писали нам якомога більше. Ми радо відповідаємо на усі повідомлення і дуже любимо їх отримувати, бо без фідбеку не можна правильно розвиватися. Тому, не ганьбіться, пишіть! (посміхається)
– Які твої сподівання на вирішення ситуації в країні?
– Я стриманий оптиміст. Так, я переконаний, що Крим не віддадуть. Може це прозвучить жорстко, але я вважаю, що жодна територія не вартує того, щоб за неї вбивали простих людей. Тому я лише за мирне вирішення усього. Життя – дав нам Бог і батьки, тому і забирати його інші люди не маються жодного права.
Наших військових я б точно виводив з тієї території. Тому що, якщо за кілька днів їх почнуть штурмувати, то 30-40 чоловік вб’ють, а потім їх все одно виведуть. Тому краще це зробити зараз, поки немає жертв. А те, що вони справжні герої – не викликає жодних сумнівів.
Росана Бісьмак, Varosh
