Концерти заплановані на кінець травня та початок червня. В Україні танцівники пробудуть 10 днів, з 25 травня до 1 червня, та покажуть свою нову програму "Кличе мене дух Закарпаття". Танцювальний колектив відвідає Ужгород, Київ, Львів, Сколе, Берегово, Рахів, Івано-Франківськ та Чернівці.
Усі концерти будуть доброчинними. Фінансування ляже на угорську сторону. Зібрані ж у містах гроші – розподілятимуться безпосередньо на місці: для допомоги дітям, дитячим будинкам або військовим.
Організатори туру провели зустріч з українськими журналістами у Будинку угорських традицій в Будапешті, де працюють різні фольклорні групи, знаходиться угорський музичний архів та штаб-квартира Угорського національного народного ансамблю.
Пейтер Хоппал, Державний секретар Угорщини з питань культури:
Угорський державний народний ансамбль, який є зберігачем більше як 1000-літніх традицій угорського фольклору, народного танцю та народної музики, своїм українським туром хоче передати вадливий меседж. Для Угорщини та угорців важливо передати у такий важкий час українському народу свої слова мовою музики. За допомогою цього турне і угорський уряд теж хоче виказати свою підтримку.
Багатовікове спільне проживання один біля одного у Карпатському басейні створило особливу культурну атмосферу українців, русинів та угорців. У кожному місті танцівники передаватимуть українцям меседж миру та мирного співіснування.
Велике значення має те, що вони будуть виступати, окрім Берегова та Львова, у символічному місці – на Майдані Незалежності – у театрі імені Чайковського. Будемо мати надію на те, що цей проект буде успішним. Угорський уряд виділив позачергово 40 мільйонів форинтів на цей захід.
Через програму Угорського державного ансамблю ми хотіли б передати хороші побажання нашим українським партнерам. Ми намагаємося ще одною допомогою бути ближчими і разом з вами.
Ендре Саліпскі, генеральний консул Угорщини у місті Берегово:
Мені здається, що назва туру говорить сама за себе. Ця програма ставить пам’ятний знак найгарнішому і найлюдянішому краю у світі. Карпати є нашим спільним скарбом. Багатомільйонними нитками ми з‘єднані з ними. Ми мусимо зберігати ці скарби.
Ті, хто там живе або приїжджає, можуть бачити наскільки мирно там століттями проживають люди. Вони разом гуляють, разом плачуть. Їхні танці, музика та пісні впливають одна на одну.
Я, як консул у місті Берегові, маю лише одне бажання – аби у всій Україні був такий мир, як на Закарпатті. Національності та культури не можуть бути небезпечними одна для одної, адже вони взаємозбагачують одна одну. І мир в Україні настане лише тоді, коли люди різних національностей зможуть визнати культуру один одного.
Ласло Віда, консул Генерального консульства Угорщини у місті Ужгороді:
На жаль, мене не було на попередніх виступах Угорського державного народного ансамблю в Україні. Та й Закарпаття знаю не так давно. Але повністю погоджуюся з паном Генеральним консулом у тому, що Закарпаття є мультикультурним, баганаціональним та багатоконфесійним краєм. Щоб це відчути навіть не потрібно там жити довго.
Я мав можливість подивитися програму, з якою ансамбль їде до України, і точно скажу, що вона приречена на успіх. Вона добре відображає мультикультурність Карпат.
Коли ми дивилися цей концерт, то поряд зі мною сиділи гості з України і мені було цікаво спостерігати за їхньою реакцією. Спочатку було видно їхнє здивування, а потім у їхньому голосі відчувалося справжнє задоволення від того, що вони побачили. Їм було приємно, що Угорський державний народний ансамбль зміг так добре показати гуцульські та українські танці.
Проживаючи на Закарпатті і читаючи українську пресу, у мене складається враження, що навіть ті люди, які живуть поза цим краєм не зовсім знають, який він насправді. У цьому угорський ансамбль взяв на себе велику відповідальність – вони покажуть Закарпаття людям, які проживають в інших областях України.
Цей тур є виявом угорської солідарності до українського народу. Танці та музика – це універсальна мова, яку всі розуміють. Через неї ми хочемо висловити розуміння та співчуття. І я радий, що ці виступи зможуть подивитися не лише у великих містах, а й у відносно менших.
Габор Міхай, керівник Угорського державного народного ансамблю:
Я дуже радий, що цій програмі надається така увага, адже кожен митець переживає та з нетерпінням чекає на реакцію. Хочу відзначити, що дуже велика вага підтримки Генерального консула, адже саме йому я 4 роки тому розповів про своє бажання зробити виступ про Закарпаття. І він не лише порадами допомагав, а й навіть сприяв тому, аби ми поїхали збирати матеріал до Закарпаття.
Я думаю, що спільна із Закарпаттям історія та культура зобов’язує нас робити такі проекти. Не знаю, кому дякувати – батькам чи Богу – за те, що під час перебування на Закарпатті, я зміг зрозуміти дух людей різних національностей, які там проживають.
До речі, у нас був курйоз з таким танцем, як хоровод. Мені не вдалося знайти максимальну кількість кроків, яка може бути у ньому. Тоді один мій знайомий науковець запитав про це у свого українського колеги, який проживає у Канаді. А той вислав йому запис хороводу, який танцювали у Сан-Паулу в Бразилії навколо тамтешньої церкви. Тому багато людей брали участь у підготовці цього проекту.
Кожна вистава близька до мого серця так, як кожен батько любить свою дитину. Але ця – є особливо дорогою для мене. І я дуже сподіваюся, що наші думки співпадуть з думками наших глядачів, а наші танці та музика знайдуть відгук у їхніх серцях.
Іштван Пал "Солонна", перша скрипка Угорського державного народного ансамблю:
Мій батько диригував київським оркестром. Лисенко – визначний діяч української культури – був його наставником. Він допомагав йому з перебуванням у Києві під час навчання.
Коли сталася чорнобильська катастрофа, багато людей, що жили у Києві мусили покинути свої домівки і дехто переїхав на Закарпаття. Так пан професор провів з нашою сім’єю деякий час. Мій батько, який каже про себе, що він з простого сільського музиканта став диригентом київського оркестру, показав йому такі села, де ще живі гуцульські народні пісні і танці. Пан професор був вражений тим, які скарби має Закарпаття.
У людини є здатність не помічати красу навколо себе. Чомусь здається, що вона десь далеко. Але мій батько зрозумів, що потрібно займатися колекціонуванням закарпатської народної музики. Саме з цією думкою та ідеєю я звернувся до Габора. Мені хотілося, аби він побачив усе це під час нашої подорожі зі збору матеріалу. Важливо відчути дух румуна з Солотвина, українця з Нижнього Селища, русина з Тячева, які зустрічали нас у своїх домівках з накритим столом.
Ми б хотіли показати цей виступ з такою саме повагою, як ми й збирали матеріал для нього. Наша мета – показати, що незважаючи на перевали та кордони, в Україні є цінності.
Ласло Келемен, директор Будинку традицій у Будапешті:
Програма Угорського ансамблю не є програмою переробки. Автори передають все у найоригінальнішій формі, що зібрали у селах. Тому ми уникали рухів, що відносяться до балету. (посміхається)
Ми ставимося до цього проекту з великою повагою, але не знаємо, як сприйме його український глядач.
Ми не думаємо, що ключ правди знаходиться у наших руках. Це лише один з варіантів світогляду.
Сільвія Немеш, танцівниця Угорського державного народного ансамблю:
Кілька років тому у нас уже була можливість відвідати Україну. Ми відчули українську гостинність. Перед тим, як була створена ця програма, її творці їздили до України. За підсумками поїздки ми навіть підготували фільм. Тоді увесь тур супроводжував Ендре Саліпскі – генеральний консул Угорщини у місті Берегово.
Коли ми проїхали Карпати і приїхали на межу однієї з областей, тоді автобус зупинився і всі з нього вийшли. Керівних області разом з двома жінками одягненими у національний одяг, привітали нас. Ми отримали від нього величезний коровай разом з багатьма чудовими словами.
В Угорському національному ансамблі представників з Будапешту практично немає. Усі ми з різних куточків країни і всі знаходимося тут через танці. Нас всіх об’єднує гордість своєю маленькою батьківщиною. І серед нас є Пал Іштван, який народився на Закарпатті. Він є музичним творцем проекту “Кличе мене дух Закарпаття”. Думаю, що увесь цей проект є його серцем.
Цього року наш тур також пройде гарними та чудовими містами. Тому я від усього нашого колективу можу сказати, що ми з нетерпінням чекаємо на цю поїздку.
Росана Бісьмак, Varosh
