Другий репортаж з епіцентру події нашого спеціального кореспондента Олексія Уманського.
Я нарешті покупався в морі. Дуже багато людей говорять, що воно в Одесі брудне, що багато водоростей… так, різниця з морем у Чорногорії є, і суттєва, але я б не вважав його брудним, воно прекрасне і прохолодне! Окрім того безмежна кількість засмаглих дівчат намагаються відволікти мене від самого кінофестивалю, але я не піддаюсь)
.JPG)
Отож у суботу нарешті почались фільми. Їх показують всього лише у двох локаціях – Театрі муз. комедії та кіноцентр «Родіна».
.JPG)
Серед широкої інтернаціональної програми мені довелось робити вибір на користь якоїсь однієї країни. Змагались Росія і США, і я віддав перевагу другим. На це є декілька причин. По-перше серед американських прем’єр був режисерський дебют молодого і талановитого актора Джеймса Франко. Так, більшості він відомий за мільйонниками як «Харві Мілк», «127 Годин», «Людина павук» і т.д. Його режисерський дебют носить назву «Коли я помирала». Фільм розповідає про останній путь матері великої родини на дикому заході на початку 20 століття. За бажанням померлої, чоловік вирішив, щоб не стало поховати її у місті, яке знаходиться дуже далеко від їхнього житла. За для цього все сімейство з труною на возі зробить небезпечну подорож з досить несолодким фіналом, переламаними ногами і долями людей. Таке враження, що мертва мати зведе всіх в могилу, навіть перебуваючи далеко за межами життя.
У картині використаний цікавий ефект. Майже постійно екран поділений на дві частини, і одна і та ж подія показується з різних ракурсів, це робить фільм динамічним, та і жанр роуд муві на возику диким заходом – дещо нове для сучасного кіно. Фільм, можливо, не сподобається масам, він занадто жорстокий, але неодмінно дивує. І тим паче це екранізована класика Уільяма Фолкнера.
Друга стрічка від Universal pictures «Надія не згасне» викликала у мене захоплення. З перших кадрів я задавав собі питання, навіщо зараз випускати на екрани фільм про боротьбу людини з морською стихією, якщо зовсім недавно «Життя Пи» з успіхом показали у цілому світі? Тим більше «Надія не згасне» – фільм відкриття Одеського кінофесту. Продивившись пів кіна я зрозумів, що у цих картин багато спільного, але є і суттєва різниця.
Наприклад, в конкретному випадку на надувному плотику у відкритому морі залишається один головний герой, якого грає старий вже Роберт Редфорд. Сил у нього не так вже багато, як у молодого юнака, і він зовсім сам, без тигра чи ще там когось. Мужність старого в протистоянні з природою нагадує тим самим Хемінгуеївського «Старого…». Тільки коли надія починає гаснути і смерть чекає з відкритою пащекою, він крикне майже єдине слово за весь фільм «FUCK» і в цей момент хочеться сказати: «Чувак, як я тебе розумію!!!»
Завершував другий день фестивалю показ стрічки Фрідріха Мурнау «Схід сонця». Німий фільм демонстрували на «Потьомкінських сходах» в супроводі оркестру. Я там був)
Олексій Уманський, 13.07, Одеса, спеціально для Varosh.com.ua
Читайте також: Одеський кінофестиваль 2013: День І-ий
