Нещодавно відбулася подія, яку авторитетні західні видання називають "найкращим фестивалем", "фестивалем року", "фестивалем-уроком" і в тому ж дусі. Подія, яку слабо рекламують за кордоном, але в межах рідної Словаччини вона є національним святом. Дійство, яке з 1997 року збирає все більше і більше тисяч людей. Це музичний мультикультурний фестиваль Bazant Pohoda, що традиційно проходить під час вікенду другого тижня липня в Тренчині.
Повернемося до питання реклами. Здивуванню не було меж, коли спливла інформація, що на Pohoda з українських журналістів є лише кілька представників цього ремесла із Закарпаття. Здавалося би нічого дивного, українські ЗМІ висвітлюють переважно події значно більшого масштабу. Чи то Sziget, Opener, Glastonbury або Burning Man. Все б нічого, якби не одне “але”.
Цього року честь відкривати і закривати словацький музичний фестиваль перепала Українській національній філармонії та Закарпатському народному хору. А уважно переглянувши програму, можна було зустріти в line-up вітчизняний гурт Zapaska. Після офіційного закриття заходу особливо приємно було чути від засновника та директора Bazant Pohoda Міхала Кашчака про те, що найбільше йому сподобались три моменти: виступ шотландського гурту Travis, Української національної філармонії та зустріч сонця разом із Закарпатським народним хором.
Bazant Pohoda – це сімейне домашнє свято, де всі наче давно знайомі. Де кількість усміхнених, позитивних і добрих людей, значно перевищує кількість притаманних фестивалям персон у стані алкогольного сп’яніння. Pohoda перекладається як мир, спокій і це дійсно так. Вся справа в тому, що організатори дбають про всіх і кожного гостя, не даючи їм змоги відчути себе не комфортно. Далі розкажемо вам як вони це роблять.
На території заходу розміщено багато резервуарів з питною водою, яка надається абсолютно безкоштовно. Якщо під час концерту ви перебуваєте недалеко від сцени – співробітники фестивалю без жодних питань за вашим бажанням наповнять вам стакан води, теж безкоштовно. Отже, ніхто під час відривного танцю не помре від спраги чи зневоднення. У 2014 році на фестивалі була помірна погода, тому пожежну машину, що проїжджає через територію і поливає всіх водою, не використовували, але така є в арсеналі.
Вся площа, де проходить Bazant Pohoda ретельно прибирається. На газонах немає жодного сліду людської діяльності, а танцювальні майданчики перед сценою чистяться після кожного концерту. Ще один приємний момент, пов’язаний з чистотою – це стан санвузлів. Чи то пластмасові ТоіТоі, чи стандартні каналізаційні туалети чистяться та миються кілька разів на день. Про доступ до гарячої води у великій кількості душових кабінок дбають краще, ніж в Ужгороді.
Безкоштовний Інтернет у Словаччині можна знайти навіть відпочиваючи на галявині біля озера, вже не кажучи про фестиваль. На території Bazant Pohoda були розкидані численні wifi-термінали і навіть лежачи у наметі можна було твітити та інстаграмити. Єдине, що може збити з пантелику українця це те, що для реєстрації в безкоштовній мережі, не потрібно вводити пароль. Необхідно за допомогою браузера пройти авторизацію на сайті організації, що роздає Інтернет.
Ще один виразний плюс Bazant Pohoda – ціни. Вони порадують не тільки західноєвропейського туриста, а й українського. Триденний квиток з кемпінгом на фестиваль наступного року продавався під час заходу за 60 євро. Далі політика продажу перепусток сильно не відрізнятиметься – придбати квиток заздалегідь можна буде максимум за 90 євро, на місці за 120. Ціни на продукти на території фестивалю зовсім не відрізняються від тих, які можна зустріти у місцевих закладах харчування. Пообідати тут можна заплативши від 1 до 6 євро. Літрова пляшка води або півлітра пива коштує 1,40 євро. Пляшка вина обійдеться як мінімум у 5 євро.
Відвідувачі з дітьми можуть залишити малечу у спеціальних зонах, де за ними будуть доглядати та всіляко їх розважати. Таким чином з’явиться вільний час не лише для того щоб перехилити келих пива чи піти на концерт, можна застрягнути на безлічі інших розваг. Кіно, театр, ігри, танцювальні класи, вільне піаніно, читання, круглі столи, художні виставки, незліченна кількість кіосків з різноманітним хенд-мейдом та презентацією продукції. Можна потрапити на консультації щодо захисту навколишнього середовища, залежності від наркотиків або безпечного сексу. Отже, сумувати не доведеться.
Головне питання кожного фестивалю – музичне наповнення. На Bazant Pohoda воно підібране дуже ретельно і здатне задовольнити як старше покоління, яке віддає перевагу гуртам з минулого століття, так і сучасну молодь, яка божеволіє від електроніки та експериментальної музики. Одразу після виступу української філармонії продовжився момент оніміння натовпу в паперових 3D-окулярах від того, що відбувалося на сцені. Це був двогодинний концерт ветеранів електронної музики з Німеччини Kraftwerk, який супроводжувався видовищним 3D-шоу. Концерт з розряду “must see”. Медові чарівні голоси Kelis, Goldfrapp, Juana Molini і Chinawoman відправляли думки у безтурботну прострацію. Навіжені виступи Sleigh Bells, Tune-Yrads, Azelia Banks, Deap Valley, Band of Skulls спалювали всі зайві калорії і викликали непоборне бажання танцювати далі після концерту.
Старий добрий Tricky, який віддавав перевагу диригуванню, а не співу, заряджав чимось потойбічним та сакральним. Сети від Mr. Scruff, Gilles Peterson, Moderat, Modeselector, Brandt Brauer Frick, Disclosure змусили відривати від підлоги ноги навіть найбільш затятих та скептично налаштованих фестивальників. А для тих, хто віддає перевагу музиці, що перевірена часом, на головній сцені були Travis, Suede, Mogwai, The Afghan Whigs, Seasick Steve та багато інших. Окрім того на території фесту можна було потрапити у міні-намети з вечірками, схожі на місцеві Chicarrones Shator, безкоштовно відвідати роллердром та кататися під DJ-сети або потрапити на вечірку Silent Disco, де музика грає лише в навушниках.
Не дивлячись на силу силенну професійно організованих моментів, що здатні принести лише задоволення, було дещо значно важливіше. Найприємнішими для нас, як для українських відвідувачів, були позитивні вигуки “Ukrajina” від словаків, які оберталися на блакитно-жовтий стяг, фотографувалися з ним, просили власноруч потримати його під час виступу Української національної філармонії, бігали з ним перед сценою, де виступав гурт Zapaska і завжди говорили лише теплі приємні слова. Дехто навіть відкривав душу та розповідав на призабутій українській, як він 20 років тому мігрував у Словаччину.
Якщо вам кортить відчути себе в гостях, як вдома, згадати словацьку мову, яку колись всі вчили завдяки Rock FM та Markiza і гарно провести 3 дні і 3 ночі – відвідайте фестиваль Bazant Pohoda в Тренчині і не пошкодуєте.
Олександр Кіпа, Varosh
Фото: Bazant Pohoda
