Культура

«Більше/Менше»: Олександр Бойченко презентував в Ужгороді нову книгу

20 Квітня 2015 3 423

Презентація зібрала повну читальну залу Закарпатської обласної бібліотеки.

Літературний критик, публіцист та перекладач Олександр Бойченко вкотре завітав до Ужгорода. Нова збірка публіцистики «Більше/Менше» складаєтья з двох розділів, назви яких випливають з назви самої книги – «Більше» та «Менше», а розділи, у свою чергу, названі відповідно до об’ємів публікацій. Ідея створення збірки цілком належить видавцям, а тексти були раніше оприлюднені у різних джерелах та авторських колонках Олекандра Бойченка.

«Роль інтелектуала в Україні та світі, сенс іронії, нацистський і комуністичний тоталітарні режими в зображенні Тадеуша Боровського і Ґустава Герлінґа-Ґрудзінського, Тарас Шевченко очима Григорія Грабовича, Іван Франко очима Ярослава Грицака, Леся Українка очима Оксани Забужко, Юрій Андрухович очима Карла-Йозефа Цумбруннена, але також Майдан і пореволюційна розгубленість, примирення з Польщею і війна з Росією, Крим і Донбас – ось неповний перелік тем, більшою чи меншою мірою заторкнутих у цій збірці».

На відміну від попередніх видань, збірка «Більше/Менше» не має гумористичної лінії та сатиричних текстів. Зачитані на презентації «Рік без Урки», «Втеча, божевілля, смерть» та «Ной Московського Патріархату» не веселі геть і змусять вкотре замислитись над поданими автором темами.

«Друзі – не всі, але кілька розумних – завуальовано радять мені не писати про політику. Не тому, що писання про політику небезпечне для життя, а тому, що воно, на їхню розумну думку, небезпечне для моєї репутації. – Ти ж професійний літературознавець, от і пиши про літературу, – радять вони, сподіваючись, що літературознавець мав би сам зрозуміти підтекст: «Ти ж політологічно темний, як антрацит, от і не пиши про політику».

На це я друзям зазвичай нічого не відповідаю і продовжую писати. Бо впевнений, що політологічні знання не допомагають, а лише заважають адекватно сприймати пострадянські політичні процеси. Ідеології, партії, державні устрої – все це, може, саме по собі й цікаве, але жодного практичного застосування в нашій пісочниці не має. Бо для розуміння наших політичних процесів значно важливіше знати, скажімо, механізми впливу донецьких сутенерів на галицьких проституток».

Олександр Бойченко, попри все, песимістом себе не вважає: «Є оптиміст – він каже «все буде добре», але це нічим не підкріплено. Є історичний оптиміст – він каже «все буде добре, але я до того не доживу». А я тоді апокаліптичний оптиміст – я кажу «все буде добре, але ніхто до того не доживе»».

Нагадаємо, нещодавно в Ужгороді нову збірку віршів та перекладів презентував Сергій Жадан – видання редагував Олександр Бойченко.


Більше фото у галереї.


Довідково:

Олександр Бойченко (нар. 1970 р. у Чернівцях) – літературний критик, публіцист, перекладач. Три- разовий стипендіат програми міністра культури Польщі Gaude Polonia. Автор збірок есеїстики «Щось на кшталт Шатокуа», «Шатокуа плюс», «Аби книжка» та «Мої серед чужих». Із польської переклав збірку оповідань Тадеуша Боровського «У нас, в Аушвіці…», роман Даніеля Одії «Тартак», п’єси «Пісочниця» і «Перший раз» Міхала Вальчака, «Валіза» Малґожати Сікорської-Міщук, «Тикоцін» Павела Демірського і Міхала Задари, а також кілька десятків творів «малої форми» Марека Гласка, Лєшека Кола- ковського, Юзефа Гена, Яна Гімільсбаха, Ольги Токарчук, Анджея Стасюка та ін. З російської – роман Віктора Єрофєєва «Хороший Сталін» та повість Ігоря Померанцева «Баскський собака».

Катя Маріаш, Varosh

Фото: Віталій Маріаш

0 #