Головна Мода "Я вірю в градації настрою, а не в урочистість подій". Ліна Дегтярьова про власну серію прикрас
"Я вірю в градації настрою, а не в урочистість подій". Ліна Дегтярьова про власну серію прикрас
"Я вірю в градації настрою, а не в урочистість подій". Ліна Дегтярьова про власну серію прикрас

Вже майже чотири роки ужгородська дизайнерка Ліна Дегтярьова працює над серією прикрас Liniyka. В інтерв’ю Varosh вона розповіла про свої перші роботи, пошуки натхнення, нових технік і матеріалів, а також про власне ставлення до прикрас.


Про перші роботи


Свою першу прикрасу я зробила на першому курсі академії. Вона була зі скла, адже це моя професія. Тоді, як і досі, мені було цікаво компілювати матеріали. Я винаходила нові техніки, дорощуючи металеві частини до скла. Ніколи не думала розвивати свою ідею у щось комерційне. Я робила це для власного задоволення.

Вперше у техніці, в якій я працюю в рамках Liniyka, я почала робити прикраси чотири роки тому. Це був період, коли я працювала креативним директором рекламного агентства. Робити прикраси було моїм хобі, необхідним для того, аби змінити вид діяльності. Бо коли є багато розумової праці, хочеться трохи й механічної. Мені під руку потрапила ювелірна сітка, і я майже одразу зрозуміла, як її можна використати. Я винайшла елемент, який назвала тактильним. Від приємно пружинить, і багато людей кажуть, що це заспокоює їхні нерви.

Мене здивувало, що за майже чотири роки я не побачила аналогів цим прикрасам. Ювелірну сітку використовують часто, але не таким чином. Наприкінці минулого року мені показали, що в Giorgio Armani в одній із серій прикрас є такі, як у мене, елементи. Як рекламіст я чудово розумію, що далеко не всі ідеї, які повторюються, є плагіатом. Дуже часто люди можуть прийти паралельно.


Про натхнення та матеріали


Десь два роки тому мене тягнуло до класики, я читала Джорджо Вазарі – це з по суті перший мистецтвознавець, він писав про художників Ренесансу. Мене дуже вразила історія про відомого живописця Доменіко Гірландайо, який, виявляється, виріс у гільдії ювелірів. Разом із батьком вони займалися "гірляндами" – висячими прикрасами з чистого листового золота, які носила тогочасна італійська знать. Від слова "гірлянда" він і взяв собі прізвище Гірландайо. У мене є прикраси, які присвячені його прізвищу і його роботі.

Кожна прикраса має свою історію – про те, що надихнуло на її створення. Це, зокрема, й природа, особисто мене цікавить мікрокосм моху та лишайника, їхня фактура. Але я не нав’язую свої історії людям, які будуть носити ці прикраси. Мені подобається те, що у кожного виникають власні асоціації. Чудово, що вони дають поштовх до фантазій.

Іноді я думаю, як можна використати певний матеріал, а вже потім цей задум підштовхує мене до силуету. Як ця прикраса буде виглядати, дуже часто диктує те, із чого вона зроблена. Ще з часів академії я люблю все, що пов’язано з лоу-теком – те, що є неглянцевим, неблискучим. Мені подобається фактура матеріалів, ефект вітражності та напівпрозорості.

Я дуже відповідально ставлюся до підбору фурнітури, тому буває дуже важко знайти потрібні мені матеріали. Якщо я винайшла якийсь новий технологічний момент, то не виставляю ці речі на продаж, поки вони не пройдуть мій особистий краш-тест.

Я не люблю авторські повтори, але інколи роблю їх під настрій. Коли думаю над наступною річчю, коли в мене медитативний стан і хочеться робити щось більш-менш механічне. Скільки часу йде на роботу над прикрасою? Чотири роки в коледжі, шість років в академії і від кількох днів до тижнів на роботу над прикрасою. Звісно, зараз я роблю прикраси швидше, ніж у перші рази. Але навіть авторський повтор може забрати купу часу.


Про ставлення до прикрас


Я розумію, що для того, аби зробити комерційний бренд, треба обрати інші матеріали, інші техніки, взагалі все зробити інакше. Але я сприймаю Liniyka не як бренд, а як художній проект. Я, звісно, тішуся, коли прикраси продаються, коли їх носять, але це не є самоціллю.

Прикраси купують дуже різні люди, зазвичай незнайомі, які випадково натрапили на сторінку Liniyka у Facebook. Також є постійні клієнти, які мене знають. Особливо приємно, коли звертається чоловік, що хоче зробити сюрприз дружині. Я бачила її, можу уявити, яка кольорова палітра їй підійде. Мені дуже подобається процес підбору, індивідуального виготовлення, цікаво вгадувати, що саме буде личити під характер. Мені не цікаво побільше продати. Якщо людина замовляю кольє, яке, на мою думку, досить об’ємне, я відмовляю замовляти до нього сережки. Адже дуже часто це вже перебір.

У мене були різні періоди – і коли я зовсім не носила прикраси, і коли я носила їх багато, вони були масивними, домінуючими. Зараз я ношу і свої прикраси також. Взагалі я декларую, що майже всі прикраси Liniyka є універсальними – і повсякденні, і вечірні.

У мене є одна порада – прислухатися до власного настрою. Я не вірю в урочистість подій, я вірю в градації настрою. І об’ємну, і мінімалістичну прикрасу можна одягати в будь-який час доби. Усе залежить від внутрішнього стану.

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.

Ганна Соколова, Varosh
Фото: Liniyka

2 травня, ср, 13:19     0 1188

Коментарі:



Залишаючи коментар, будь ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цієї публікації.
Відправити