Головна Культура Ужгород американський: Енді Воргол, Майкл Стренк та Свободка
Ужгород американський: Енді Воргол, Майкл Стренк та Свободка
Ужгород американський: Енді Воргол, Майкл Стренк та Свободка

Нещодавно в Ужгороді пройшла відкрита екскурсія для студентів-американістів історичного факультету УжНУ. Організатори події поділилися з нами маршрутом та розповіли про зв'язок нашого міста зі Сполученими Штатами Америки.

Маршрут екскурсії: пл. Театральна – наб. Незалежності – пл. Петефі – пр. Свободи – вул. І. Франка – пл. Поп-арту – пл. Жупанатська.


ПУНКТ № 1 (пл. Театральна, місце зупинки – біля міні-скульптури Миколайчика поруч із Пішохідним мостом)


Здавен Ужгород слугує українським плацдармом на шляху як в Європу, так і в Америку. Засвідчують це і культурні маркери. Із містом пов`язані американські сторінки минулого: і маловідомі, й ті, що непомітно вкорінились у повсякдення ужгородців. Що вже казати про заробітчанські одіссеї чи вплив масової культури – кіно, музика, одяг, їжа і т. п. У сотень ужгородців особисті спомини про візити на американський континент, багато американців щороку гостюють у місті над Ужем. Від початку 1990-х побратимом Ужгорода є Корвалліс (штат Орегон). Обидва міста відрізняються статусом (Ужгород – обласний центр, а Корвалліс – окружний), населенням (Ужгород удвічі більший), проте дуже схожі за природно-географічним розташуванням, утілюють спільні проекти у соціальній та освітній сферах.


ПУНКТ № 2 (пл. Театральна, міні-скульптура корабля "Карпатія")


Неподалік Миколайчика на парапеті бачимо бронзовий кораблик "Карпатія" авторства Михайла Колодка. Встановлений у століття наймасштабнішої з морських катастроф, що трапилися біля берегів Північної Америки. У ніч на 15 квітня 1912 року найбільше пасажирське судно світу – британський пароплав "Титанік" (269 метрів у довжину і 28 метрів у ширину) за добу до очікуваного прибуття в Нью-Йорк зіткнувся з айсбергом і затонув за 600 км південніше острова Ньюфаундленд. На борту було 2224 осіб, з яких 1514 загинуло. 710 осіб урятував британський корабель економ-класу "Карпатія" (його назва перегукується з гірським Карпатським краєм), який знаходився за 93 км і за три години першим прийшов на допомогу. На той момент "Титанік" затонув, живих шукали до 9-ої ранку. У Нью-Йорк врятованих доправили ввечері 18 квітня. Сама ж "Карпатія" пішла на дно 17 липня 1918 року за 27 км південніше Ірландії після торпедної атаки німецького підводного човна. Однак усі пасажири і члени екіпажу врятувалися. Ужгородська скульптурка "Карпатії" із секретом: якщо усередину помістити запалену свічку, то видно світіння ілюмінаторів.

У місті є інша пам'ятка з американської тематики: вже не техногенної, а технічної. По вул. Підгірній є невеликий монумент 2012 року визначному художнику радянської пори Гаврилові Глюку. Бронзова міні-композиція на постаменті відобразила митця за кермом улюбленого воєнного автомобіля підвищеної прохідності "Вілліс" (від 1945-го – джип) з мольбертом на задньому сидінні. Починаючи з літа 1942-го, США за ленд-лізом поставили СРСР майже 52 тис. цих машин. Одну з них принагідно увічнено в Ужгороді.


ПУНКТ № 3 (наб. Незалежності, 4, Лінгвістична гімназія ім. Т. Шевченка)


Тут знаходилася резиденція єдиного американського керівника краю. Йдеться про унікальний випадок в історії України. Першим губернатором Підкарпатської Русі (регіону в складі Чехословаччини) став громадянин США, випускник Пенсильванського університету, адвокат Григорій Жаткович (20 грудня 1886, с. Голубине, нині Свалявський район, Закарпатської області – 26 березня 1967, м. Піттсбург, штат Пенсильванія). У листопаді 1918 року він був серед ініціаторів плебісциту карпаторуських парафіян Сполучених Штатів, що більшістю голосів (67%) висловилися за входження рідного краю до Чехословаччини. Тоді вихідців із Закарпаття проживало в Північній Америці майже стільки ж, як на батьківщині. Г. Жаткович неодноразово зустрічався з президентом США В. Вільсоном, чехословацькими лідерами Т. Масариком та Е. Бенешем, узяв участь у Версальській мирній конференції, а 16 березня 1919 року розпочав політичну кар'єру в Ужгороді.

Спочатку 19 серпня 1919-го Г. Жаткович став головою Директорії Підкарпатської Русі – крайового уряду. 5 травня 1920 року президент Томаш Масарик призначив Григорія Жатковича першим губернатором краю. Збереглося його фото, датоване липнем 1920-го, з воєначальником регіону, французьким бригадним генералом Марі-Костянтином-Робером Парі, віце-губернатором Петром Еренфельдом перед сходами урядової будівлі, а нині Лінгвістичної гімназії ім. Т. Шевченка, де, мабуть, невипадково десятиліттями поглиблено вивчають англійську. Від 16 травня 1921 року Жаткович у відставці через зволікання з наданням краю автономії. Повернувся до США, продовжив адвокатську практику. Тепер одна з ужгородських вулиць у мікрорайоні Дравці називається в його честь.


ПУНКТ № 4 (на початку Пішохідного мосту з боку пл. Петефі)


"Свободка" належить до найулюбленіших міні-скульптур ужгородців і гостей міста. Вона на парапеті сходів поруч із Пішохідним мостом із боку пл. Петефі. Її згадано в україномовній статті Вікіпедії про національний пам'ятник США, що символізує свободу, демократію, справедливість – знамениту статую, встановлену 28 жовтня 1886 року на острові Свободи у Нью-Йорку.

"Свободку" створив ужгородський скульптор Михайло Колодко на замовлення "адмірала Закарпатського Флоту", туризмознавця Федора Шандора. Головна її функція – слугувати маяком, адже навіть уявний флот мусить мати навігаційні засоби. Свого часу Державна адміністрація морського і річкового транспорту України ("Укрморрічфлот") сприйняла регату на Ужі за несанкціоноване відкриття судноплавства. А це всього-на-всього жартівливий перформанс – півторакілометровий сплав на чудернацьких плавзасобах мілководною у літню спеку річкою від правого берега й Підзамкового моста до лівобережжя і моста Масарика.

Урочисто відкрили "Свободку" з участю чеського посла в Україні та мера чеського міста Їглава 20 липня 2010 року з нагоди першої Ужгородської регати, що пройшла декадою раніше, 11 липня. Висота скульптурки 17 см, вага 4 кг. Оригінальна ж пам'ятка має висоту від верха п'єдестала до факела 46 м (включаючи підставу і п'єдестал 93 м), а вагу 125 т (з цементною підставою – 27 тис. т). Як переконує стаття "Статуя Свободи" україномовної Вікіпедії, в Ужгороді встановлена "найменша у світі статуя Свободи", точніше її копія. Зроблена в стилі "товстих фігур" (пропорційних перебільшень) колумбійського скульптора Фернандо Ботеро. Акумулятори для маячка на верхівці факела змінюють щомісяця. На свята "Свободку" прикрашають. Її зодягали й у вишиванку, і в кімоно, як наречену, морячку, школярку, поштарку, відьму, австралійку, єврейку, угорку, помічницю Святого Миколая…


ПУНКТ № 5 (пр. Свободи, 16, Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Ф. Потушняка)


Посольство США в Україні відкрилося 22 січня 1992 року, нині у ньому працює 175 американців і понад 350 українців. Посольство підтримує інформаційну мережу, куди входять Американська бібліотека в Києві, 29 центрів "Вікно в Америку" при регіональних бібліотеках з облаштованими приміщеннями й англомовними працівниками. Уряд Сполучених Штатів виділяє кошти для придбання американських книжок, документальних і художніх фільмів, мультимедійного обладнання, меблів тощо. Це своєрідні осередки американської культури.

Інформаційно-ресурсний центр "Вікно в Америку" в обласній бібліотеці в Ужгороді теж створений за грантом посольства. Тут можна самостійно вивчати англійську за допомогою комп’ютерних інтерактивних програм, діють англомовні клуби "English-speaking House", "English Friends", "Movie-club". Відзначимо, що у місті багато можливостей для вивчення англійської. Наприклад, по вул. Фединця від лютого 2011 року діє Американська англійська школа, де разом з носіями англійської обговорюють злободенні питання, переглядають англомовне кіно і мультфільми.

Між Ужгородським університетом та обласною бібліотекою укладена Угода про співпрацю щодо підготовки істориків-американістів, яка передбачає проведення на базі "Вікна в Америку" занять студентів, доступ до глобальних віртуальних баз, спільні заявки на ґрантові програми тощо. Річ у тім, що з ініціативи кафедри історії України в Ужгородському університеті у 2016-2017 навчальному році відкрилася спеціалізація "Американістика" на бакалавраті з напряму "Історія та археологія", починаючи з першого курсу. Йдеться про поглиблене вивчення США і Канади, іноземних мов – англійської, іспанської, французької. На старших курсах передбачено викладання історичних дисциплін англійською. Примітно, що члени випускової кафедри вже кілька років навчають студентів-іноземців історії України англійською.

Американістика в Ужгороді має перспективу. Найближчі конкуренти – з історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка, проте у них така спеціалізація менш амбітна "Американістика та європейські студії". До того ж, ужгородським істориків-американістам створені належні умови для навчання, зокрема на базі "Вікна в Америку" обласної бібліотеки, що має ошатне приміщення, сучасні мультимедійні системи і постійно поповнюється виданнями з американістики.


ПУНКТ № 6 (вул. І. Франка, 1 – пл. Поп-арту)


Всесвітня слава американського митця українського походження Енді Воргола (Андрія Варголи) відлунила в Ужгороді двома артефактами: його міні-скульптура примостилася на воротах Закарпатського художнього музею ім. Й. Бокшая, а пам'ятник у повен ріст прикрасив одночасно і новий сквер Поп-арту, і вхід до готелю-рестобара "Емігранд". У приміському селі Минай одна з площ (колишня Жовтнева) у квітні 2016 року названа в його честь у рамках завершення процесу декомунізації топоніміки в Україні.

Як один із засновників поп-арту, Енді Воргол (1928-1987) став культовою постаттю для свого покоління. Його батьки були набожними греко-католиками і походили з с. Микова (нині Стропківського округу Пряшівського краю Словаччини), населеного українцями-лемками. За 15 км звідси у м. Меджилабірці діє Музей сучасного мистецтва Е. Воргола. Втім, найповніша колекція у Музеї Е. Воргола у Піттсбурзі (Пенсильванія). Митець відомий зображеннями Мао, Леніна, Мерлін Монро, американських продуктів – консерв "Кембелз", напою "Кока-Кола" і т. д. За чверть століття, від 1985-го до 2010 року, на аукціонах середні ціни на його твори зросли у 34 рази. Найдорожчу картину "Срібна катастрофа (подвійна)" (1963) продали в листопаді 2013 року за 105,4 млн. дол.

28 жовтня 2016 році тут, у "кварталі американських інвестицій", відкрили оригінальний жанровий пам’ятник Енді Ворголу в повний зріст вагою 44 кг. Він складається з 4 тис. деталей з арматури, поєднаних газозваркою. Металічні прутики волосся відбілені кислотою, до руки прикріплено фотокамеру для селфі, яке придумав Е. Воргол. Скульптура стоїть біля входу до першого в Ужгороді концептуального арт-готелю і рестобару "Emigrand", що відчинився за місяць, 26 листопада, й теж відображає світ поп-арту. Відповідно оформлено кожен із 24 номерів готелю, в яких одночасно можуть проживати 48 осіб. Оскільки американські готелі при нумерації уникають цифри 13, то нею позначене робоче приміщення. В останнього 24-го номера цифра 25. У кожному помешканні оригінальна аудіоатмосфера та інтер’єр за мотивами творчості Енді Ворхола та його приятеля Роя Ліхтенштейна. Є навіть "номер Мерлін Монро". Рестобар пропонує американські страви. Це не єдиний у місті заклад харчування такого спрямування. Лаунж-бар-ресторан "Нью Йорк" по вул. Легоцького проводить ще й вечірки в американському стилі.

В "Емігранді" розмістилася штаб-квартира Федерації американського футболу Закарпаття. Любов до гри прищепили ужгородцям християнські місіонери із США ще у 1999 році. Від 2012 року в місті розвивається інший американський вид спорту – бейсбол. Цікаво, що в Ужгороді 8 жовтня 2016 року вперше відбулися фінальні ігри чемпіонату України з американського футболу. Право на це вибороли ужгородські "Лісоруби", що стали чемпіонами-2015. Фінал пройшов на головному крайовому стадіоні "Авангард". "Лісоруби" завоювали бронзу. Золоті медалі здобули "Зубри" з Мінська, що виступають в українському чемпіонаті.


ПУНКТ № 7 (пл. Жупанатська, біля воріт до Закарпатського художнього музею ім. Й. Бокшая з боку вул. Собранецької)


Обабіч вул. Собранецька витворами скульптора М. Колодка вшановано двох визначних американців українського походження. Від 6 грудня 2014 року верхівку стійки металічних воріт до художнього музею увінчує скульптурка Енді Воргола (2 кг бронзи), що знімає кінокамерою простір у бік "словацької школи" (Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 4 із поглибленим вивченням словацької мови). У тому є певний підтекст, оскільки родинне коріння Е. Воргола із меж сучасної Словаччини. Символічно й те, що за спиною митця музей, де зберігається переважно живопис різних часів і народів.

Через дорогу, на мурованій стійці вхідних воріт до школи № 4 прикріплено міні-скульптуру героя війни Майкла Стренка (10 листопада 1919, с. Орябина, нині округ Стара Любовня, Словаччина – 1 березня 1945, о. Іодзіма, Японія). Це українець-лемко на справжнє ім'я і прізвище Михайло Штранк, який маленьким у серпні 1922-го переїхав із батьками у штат Пенсильванія. 6 жовтня 1939 року в Піттсбурзі зарахований у Корпус морської піхоти США, сержантом воював в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Нагороджений високими відзнаками, зокрема медаллю "Бронзова Зірка" за хоробрість.

Майкл Стренк – старший за званням із шести вояків на фото кореспондента "Associated Press" Джо Розенталя "Підняття прапора на Іодзімі", що опубліковане у недільних випусках американських газет 25 лютого 1945-го і здобуло Пулітцерівську премію того ж року. Із 19 лютого 1945 року М. Стренк взяв участь у битві за Іодзіму, де знаходився стратегічний японський аеродром. 23 лютого здійснив підйом великого прапора своєї країни (нині виставлений у Національному музеї морської піхоти США) на вершині гори Сурібаті. За кілька днів, 1 березня, Майкл Стренк загинув від "дружнього артилерійського вогню" з американського військового корабля, похований на Арлінгтонському національному цвинтарі у передмісті Вашингтона. Увічнений у художньому фільмі "Прапори наших батьків" 2006 року режисера Клінта Іствуда. Його образ втілив канадський актор Беррі Пеппер.

Майкла Стренка відносять до найвідоміших українських героїв Другої світової. Саме тому в Ужгороді 16 лютого 2015 року, з нагоди 70-річчя боїв на Іодзімі, встановлено його міні-скульптуру (вага 1 кг). Цей факт відзначено у статті "Michael Strank" в англомовній Вікіпедії. М. Стренк зображений без інших солдат. "Словацьку школу" обрано тому, бо рідне село героя нині в Словаччині. До речі, участь у відкритті пам'ятки взяв громадянин США – мільярдер Алекс Ровт, родом із м. Мукачево.


* * *


Про "Ужгород американський" можна довго вести мову в різних ракурсах, надто у соціальних. Нагадаємо, що "Американська хімчистка" (київська мережа побутових послуг) з'явилася тут у 1995-му разом з класичною американською піцерією місцевих власників. Як випливає з рекламних оголошень, ужгородським майстрам під силу виготовити й "американські номери" – для авто з нестандартним місцем кріплення. У 2016-му виросли житлові комплекси недорогих цегляних танхаусів американського стилю як у міських межах – "Форест Гілл" (вул. Верховинська, за готелем "Прага"), так у передмісті – "Грінфілд" (с. Минай, вул. Дулова).

Якщо взяти до уваги історико-культурні виміри, то неможливо пройти повз різночасові відлуння ужгородських реалій серед пересічних американців – читачів тематичних матеріалів у впливових медіа Сполучених Штатів чи Канади. Зокрема, весною 1938-го Ужгород відвідали письменник Ерскін Колдуелл (1903-1987) і фотожурналістка Маргарет Бурк-Уайт (1904-1971), які за рік у престижному нью-йорському видавництві випустили книжку "На північ від Дунаю" – про Чехословаччину із чисельними фотоілюстраціями, де увічнено людей, будівлі, вулиці міжвоєнного Ужгорода (див.: Caldwell E., Bourke-White M. North of the Danube. – New York: Viking Press, 1939. – 128 p.). За гарячими слідами візиту журналістка представила місто у фотоесе "Чехословаччина: демократична боротьба за своє життя" у популярному американському тижневику "LIFE" від 30 травня 1938 року.

Подібних епізодів чимало. Їх цілком вистачає для домашніх завдань ужгородським історикам-американістам: і студентам, і наставникам…

Роман Офіцинський, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Ужгородського національного університету

Фото: Varosh

5 грудня 2016, пн, 20:46     0 4770

Коментарі:



Залишаючи коментар, будь ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цієї публікації.
Відправити