Культура

Тай-бо в Ужгороді: поєднання фітнесу та бойових мистецтв

31 Серпня 2015 7 179

Щоб вміти за себе постояти і водночас тримати тіло в тонусі, не обов’язково займатися, наприклад, боксом чи боротьбою. Можна записатися на тай-бо – поєднання фітнесу та бойових мистецтв.

Ми поговорили з Іриною Годинець, єдиним ужгородським тренером тай-бо, про те, яким чином з’явилася ця фітнес програма, в чому її особливості та хто і як нею займається в Ужгороді. Далі пряма мова.


Що таке тай-бо


Тай-бо – не вид спорту. Це світова фітнес-програма. Її заснував багаторазовий чемпіон США і світу з карате та боксу – Біллі Бленкс. Одного разу він прийшов на тренування, почав розминатися під музику, виконував "бій з тінню" і зрозумів, що такий вид розминки доволі енергозатратний, і його можна використовувати як окремий вид фітнесу. Поєднання елементів фітнесу та бойового мистецтва він і назвав тай-бо.

Це золота середина для людей, які хочуть навчитися навикам бойових мистецтв, але не прагнуть бути професійними спортсменами, бійцями.

В Америці тай-бо набрало популярності у 1970-х роках, а на початку 90-х цей вид фітнесу прийшов до Європи.


Тай-бо в Ужгороді


Наскільки мені відомо, я – єдина, хто провидить тренування з тай-бо в Ужгороді. Окрім цього я ще й – тренер із шидокан карате: тренуюся сама і треную групу дітей.

Про тай-бо дізналася не так давно. Треную третій рік. Щоб усе було офіційно, я отримала відповідний сертифікат – пройшла певний курс навчання у Києві в офіційного представника тай-бо в Україні.

Щоправда до тай-бо я планувала відкрити курси з самооборони для жінок. Хотілося, щоб наші дівчата були не тільки красивими, а й сильними. Однак набрати групу не вдалося.

У жінок є певні побажання. Наприклад, якщо чоловіки можуть займатися у будь-якому залі, то жінки – ні. Тоді ми ще тренувалися у доволі спартанських умовах – у шкільному спортзалі, де займалися діти і дорослі. Очевидно, саме через це не вдалося реалізувати свій задум. Згодом ми перейшли у свій зал, де були усі необхідні умови: роздягалка, м’яке покриття, спортивне знаряддя. Справи стали краще.


Хто тренується


Пам’ятаю перше тренування. Тоді прийшло чотири дівчини. З них залишилася лише моя сестра. Щоправда тепер вона вагітна і не може відвідувати зал. Хоча протягом останніх 1,5-2 роки сформувався своєрідний кістяк з 10-12 дівчат, до якого доєднуються нові люди.

Зазвичай на заняття приходить від 15 до 30 дівчат. Залежить від сезону. Наприклад, влітку, у липні-серпні, було досить мало людей – не більше 15.

Наймолодшою в групі, наскільки я пам’ятаю, була дівчинка 14 років, а найстаршою – моя мама, якій за 50. Мама, до речі, й раніше ходила у різні фітнес-клуби, а коли я відкрила групу з тай-бо, вона, очевидно, вирішила, що навіщо ходити далеко, якщо ось дочка тренує. І вона досі відвідує заняття.

У США та Європі тай-бо займаються і чоловіки, і жінки, щоправда більше прихильників цього фітнесу серед старшого покоління. Я набирала групу для жінок. Але пам’ятаю, одне тренування, коли прийшов чоловік. Прийшов, подивився і пішов.

Нових дівчат одразу попереджаю, що багато вимагатиму. Але завжди даю час на адаптацію. Наприклад, прийшла жінка, яка ніколи не займалася спортом, не буду ж я над нею знущатися. Новачкам я даю на адаптацію від двох тижнів до місяця. За умови, що це будуть регулярні тренування із розумним навантаженням.

Спочатку людина приходить і робить те, що вона може. Саме те, що може, а не хоче. Коли я бачу, що дівчина у хорошій формі, але не має бажання працювати, тоді до неї у мене будуть претензії.

Є такі люди, які ходять до зали не щоб тренуватися, а просто щоб ходити, бо це модно і престижно. Мені такий варіант не підходить. До нас в зал дівчата приходять не заради селфі, а заради тренування. Вони пітніють, вони виглядають інакше, а не ходять з розпущеним волоссям і довгими нігтями. Так що в мене або працюють, або не з’являються взагалі.


Як проходять тренування


Тренування відбуваються тричі на тиждень, тривають півтори години кожне і йдуть за певною програмою. Перше заняття на тижні – класичне, тобто ми виконуємо більше фітнес-вправи. Наступне – відпрацювання в парах: наприклад, одна дівчина тримає лапи, а інша виконує удари. Третє тренування – кросфітове, мета якого – розвивати швидкість і силу дівчат, ми працюємо із залізом: штангами, гирями, блінами. Ця програма трішки змінюється (за винятком третього дня, суботи).

Але за три роки формат тренувань змінився. Мало що лишилося від класичного тай-бо. Якщо перший рік – це був фітнес з елементами бойових мистецтв, то останні два – бойові мистецтва і вже потім фітнес. Тобто тепер основа – це шидокан карате. У дівчат є бинти, капи, боксерські рукавиці, інший захист, і тренування майже нічим не відрізняється від того, як займаються у групі з карате. Щоправда спаринги відбуваються у легкій формі, з певними обмеженнями. Але думаю, що з осені у нас буде розподілення на дві групи тай-бо і шидокан карате.

Так сталося через те, що у групі сформувався певний кістяк, якому самого фітнесу вже мало. Дівчата самі зацікавилися більше бойовою складовою. Можливо, у декого з них була мета схуднути, або привести своє тіло у тонус, зміцнити імунітет, а вже потім, коли вони увійшли в смак, їм сподобалася саме бойова сторона тай-бо. А, можливо, вони зрозуміли, що фітнесом можна зайнятися у будь-якому іншому спортивному центрі, який в Ужгороді – на кожному кроці. А от місць, де саме дівчата могли б займатися бойовими мистецтвами – не так вже й багато.

У мене є декілька дівчат, які займаються тай-бо і паралельно йдуть по програмі шидокан-карате. Де ми займаємося в кімоно, з поясами, вони проходять програми на певний пояс. Одна дівчина має синій пояс, а двоє інших – вже оранжевий. І їм не по 15 років: одній – 22, а іншим – за 30. Це жінки з дітьми, які все одно знаходять час, можливості і сили займатися.


Що дають тренування тай-бо


По-перше, тай-бо – це інтенсивне тренування, яке інколи навіть потребує хорошої агресії, заряду, вміння виплеснути накопиченні почуття. Багато хто з дівчат, які займаються в мене – це звичайні люди, які ходять на роботу, стримують себе і, можливо, дехто цілий день чекає на тренування, щоб виплеснути емоції.

По-друге, я більш ніж впевнена, що тренування додають дівчатам впевненості.

І, по-третє, у цих дівчат є навички із самооборони. Якщо, не дай боже, щось трапиться на вулиці, я думаю, що більшість з них зможуть дати відсіч. А якщо не захиститися, то хоча б втекти.

Так що вважаю, що у будь-якому випадку тренування позитивно впливають на дівчат. А хто яку віддушину знаходить – це вже особисте.


***


Я намагаюся по максимуму прищепити дівчатам бажання не лише тренуватися, а й бути в колективі. Тому що бойове мистецтво – це не лише тренування тіла, це й спілкування, колектив.

До речі, у нас в групі є традиція – святкування днів народжень, 8 березня, Нового року. На початку місяця я запитую хто і коли святкує свій день народження, ми запам’ятовуємо дати і на це орієнтуємося. Тому що потім, як кажуть у народі, іменинниця проставляється. Інколи ми цьому дуже раді, тому що після важкого тренування так хочеться з’їсти щось смачненьке-солоденьке. А інколи кажемо, що от трохи "не в тему", бо спалили мільйон калорій, а тут – торт, солодка вода, фрукти. Хоча в результаті закриваємо на це очі і накриваємо в залі імпровізований стіл.

Звісно, я б хотіла ще більше популяризувати тай-бо в Ужгороді. З іншого боку, хочу популяризувати і саме бойове мистецтво для жінок на професійному рівні. Так що надалі я працюватиму у цих двох напрямках.

Володимир Волощук, Varosh

Фото люб’язно надані Іриною Годинець

0 #