Sziget – це найпотужніший музичний фестиваль Європи. Sziget – це прибуткова комерційна структура, котра підпорядковується сучасним тенденціям. Сучасні музичні тенденції поглинули Sziget. Сучасні музичні тенденції – це те, від чого втікає і ховається меломан. Станом на останній ранок фестивалю не можу дочекатись, коли все це закінчиться.
Щось пішло не так. Sziget стає однією великою чергою будь-куди. Якщо продати більше квитків, то логічно збільшити площу для безкоштовних кемпінгів, вмістимість шатрів та кількість санвузлів, зрештою. Але логіка не працює. Навіть якщо це все – акумуляція сил на ювілейний 25-ий Sziget – то все одно не зрозуміло, чим завинили ті, хто приїхав на острів цього року.
Програма сформована таким чином, що майже до вечора ти шукаєш до чого вчепитися. Цього року, як певно ніколи до того, вистачає часу проштампувати сігетський паспорт. Фестивальна легенда каже, що коли зібрати 23 штампи з 23 локацій на острові, то отримуєш безкоштовний квиток на Sziget наступного року. Ти занурюєшся в цю гру, помічаєш тих, хто робить те ж, а їх таких немало. От тільки, як виявилось, зібрані штампи тепер обмінюються на фірмову бандану.
Кожного дня, перед флеш-мобами на головній сцені, хтось з імпровізованих спікерів не забуває розказати про екологію, але щоночі з острова вивозять сотні контейнерів з використаним пластиком, територія буквально потопає в ньому і баки чи пакети для сміття кожні 5 метрів не рятують ситуацію. Не ясно, чому тут не практикують платні кубки для напоїв: один кубок, котрий обмінюються на новий з кожним напоєм, а в кінці його обмінюють на гроші. На Pohoda за такими кубками полюють, щоб, буквально, підзбирати грошенят. Так само ці спікери не соромляться повчати стосовно консюмеризму – і це коли H&M, світовий гігант "швидкої моди" є одним з офіційних партнерів фестивалю.
Знаходиться час дочекатись візиту в Luminarium. За 20 хвилин до відкриття встаєш в чергу, і через якісь 40 хвилин ти вже всередині конструкції. 800 квадратних метрів проклеєного вручну спеціального поліетилену сформованого в тунелі, з залученням світла та музики, натхненні іранською архітектурою. Тут хотілося б побути довше і тільки вдвох. Але всередині так душно, що забуваєш про всю цю психоделічну романтику і хочеш тільки, щоб тобі повернули взуття, яке забирають на вході, і дали випити літр води залпом.
Британці Kaiser Chiefs дали добрий фестивальний концерт з кричалками, стьобом денної програми мейн стейджу і добре знаною "Roobie". Співали пісню про сердиту маму, потім вокаліст втікав від охоронців, як бешкетник від сердитої мами, залазив на звукову вежу і продовжував дуркувати звідти.
Фото: Rockstar Photographers
Chvrches на А38 розважала однолітків. При фільмуванні згори помітно, що значна частина публіки концерт проводить "в телефоні". Аудиторія Sziget відчутно омолодилась, а тут вже за що боролись – те і ловіть. Один з трендів фестивалю – залізти під сцену, зробити фото для соцмереж і рушати далі.
Колумбійці La-33 розворушили World Stage щирою і щедрою сальсою. Когось з них звати Алехандро Перес, когось Дієго Санчес, я не жартую.
Ще одна суперзірка, австралійська співачка та автор текстів Sia. Дивна, дивна, дивна вона якась. Стоїть непорушно на фоні поклеєного екрану, вся динаміка на сцені – за рахунок хореографічних постановок, в яких сама виконавиця участі не бере. Більше того, після кожного треку світло повністю гасне, а Sia переставляють по сцені як порцелянову ляльку. Позаду співачки пляшки з водою, вони псують фото, які менеджмент дозволив робити виключно з правого боку сцени. Глядачам, котрі трохи далі на великі екрани транслюється наперед змонтований відеоряд, хоча спочатку здається, ніби це дуже якісно оформлений прямий ефір. Не знаю, з чим пов’язані такі чудернадські особливості. Вона рідко дає інтерв’ю, приховує обличчя і не бажає публічності взагалі. Це безвідмовно працює. Її пісні виконують Beyonce i Rihanna. До слова, пісню "Diamonds" Sia виконала в рази краще, ніж Ri на тому ж місці за кілька днів до того. Хоча зрештою, за цей тиждень, будь-хто співав будь-що краще, ніж Rihanna.
Особливим фестивальним майданчиком цього року став Ability Park. Простір спроектований так, щоб в ігровій формі допомогти краще зрозуміти недієздатних людей. Можеш грати баскетбол на інвалідному візку, пройти лабіринт або залізти на стіну з зав’язаними очима чи отримати урок мови жестів. Sziget ще минулого року вразив мене тим, як в цих багатотисячних натовпах і забитих людьми територіях миттєво знаходиться простір, а головне – озуміння для потреб людей з інвалідністю. Це дуже зачіпає. Це дуже зворушує. Це змушує тебе повірити в людей заново.
Один з найочікуваніших концертів – Systema Solar. Колумбійської музики не буває забагато і таке враження, що поганою вона бути не може. Записи SS часто можна почути в сетах Тудора Кілару на вечірках Chicarrones Shator, власне звідти про них і дізналася.
Донька музичного директор Buena Vista Social Club, кубинська флейтистка Яіте Рамос, що наразі проживає в Парижі, на Sziget привезла презентацію свого сольного проекту La Dame Blanche. Гримуча суміш хіп-хопу, реґґі та кумбії загорнута в тіло ефектної темношкірої жінки. Певно найприємніше відкриття фестивалю.
Спільний проект Алекса Тернера, фронтмена Arctic Monkeys та Майлза Кейна з The Rascals, супергурт The Lash Shadow Puppets – за такими плаче Гай Річі і всі дівчата планети Земля. Наживо з ними мандрує струнний квартет. На щастя, планети покладалися так, що TLSP відіграють, ще поки на головній сцені не зменшена гучність. Вони ніби й не сильно звертають увагу на натовп, просто роблять своє, а разом з тим періодично перемикаються на публіку, задивляються в очі і посилають повітряні поцілунки. Алекс помічає білокосу дівчину, котра вивищується над натовпом стоячи на плечах друга, чи брата, чи коханця. Він звертає увагу всіх промовляючи "That lady is so stunning, standing on shoulders of love". Він повторює це кілька разів і гурт зникає зі сцени. Хто знає, може скоро з’явиться пісня з такими рядками…
Людей на концерті було небагато, в порівнянні з тим, скільки їх було на End Show годину по тому. Я знала, що для мене цей концерт буде фактично означати, що Sziget 2016 фінішував.
Користуючись нагодою, коли основна маса людей зійшлася до головної сцени на закриття фестивалю, я спокійно прогулююсь алеями, де майже нікого нема, і нарешті портаплю в Magic Mirror на бурлеск, на який не могла проштовхнутись попередні дні.
Після сету Noisia на А38 ми налаштовані пакуватись і їхати додому. Але нас перехоплюють на World Stage. Тут відбувається те, що відтворює одну з фестивальних легенд: коли під кінець фестивалю, байдуже хто на сцені, відбуваються якісь відчайдушні веселощі, де люди танцюють чомусь вкупі з гілками дерев, а над натовпом пропливають розкладені намети.
Sziget 2016 почався і закінчився грозою. Перший і останній день – видались найпотужнішим, а поміж тим сталося щось, що я не знаю як назвати і як пояснити хоча б собі. Музична складова відійшла далеко на задній план, і це прикро. За вартість тижневої перепустки на острів можна відвідати 2-3 триденні фестивалі з насиченим, якісним лайн-апом. Стосовно атмосфери, якою так активно оперують організатори, теж є свої нюанси… так, Sziget найтемпераментніший фестиваль, з безперервними тусовками 24/7. Але всім добре відомо, що фестивальна атмосфера базується не на кількості неадекватних людей навколо. Поки не буде оголошено перелік виконавців наступного року, особисто у мене, відвідування фестивалю буде стояти під питанням.
Ми повертаємось додому під ранок. За вікнами трамваю темно, важка злива. На сидінні поряд сидить високий хлопець з випаленими сонцем дредами. Він тримає в обіймах тендітну дівчину, цілує її волосся. Незабаром зупинка вокзальної станції. Він обіймає її міцніше, цілує в губи, підбирає рюкзак і прямує до виходу. Вона повертається і вслід каже "Goodbye! It was nice to meet you!".
Читайте також:
- Щоденники Sziget 2016. День -1: брудні танці
- Щоденники Sziget 2016. День Rihanna і день 1: The King is dead. Long live the King!
- Sziget 2016: великі сподівання
Катя Маріаш, Varosh
Фото: Віталій Маріаш
