Ідеї

Ідеї для міста. Як з багна робити гроші: досвід Ніредьгази

21 Жовтня 2013 10 436

Сучасну людину вже важко чимось здивувати. Адже майже щодня з’являються нові технології у будь-якій галузі – важко просто услідкувати за дуже швидким прогресом у галузі науки і техніки.

Але досі деякі речі, вже звичні десь у Європі, для нас сприймаються як неабиякі новації. І викликають справжній захват!

Ніколи б не подумав, що такі емоції можутьз’явитися під час екскурсії на підприємство з переробки стічних вод. Саме таке розташоване в угорському місті Ніредьгаза.

10-11 жовтня 2013 року на базі водопровідно-каналізаційного господарства ЗАТ "Ніршийгвіз" відбулася міжнародна науково-практична конференція, що була спрямована на підвищення кваліфікації українських фахівців, працюючих у сфері водопостачання та водовідведення. Зокрема серед учасників були директори водоканалів Закарпатської області, представники місцевого самоврядування, управлінь в сфері екології та комунального господарства.

Серед багатьох пунктів програми зупинюся на екскурсії на каналізаційно-очисні споруди ЗАТ "Ніршийгвіз". Пропоную переглянути як за допомоги сучасних засобів здійснюється очищення забрудненої води. І не лише очищення, а й отримання енергії (біогазу) та компостування осаду (намулу) – практично готового добрива. Все це здійснюється в рамках системи контролю за охороною навколишнього середовища в Угорщині.

Такий вигляд має завод з гігантськими резервуарами-відстійниками по переробці багна у гроші.

Звісно запах тут не надто приємний. Але це лише на початку… 22 тисячі кубометрів стічних (каналізаційних) вод подається на цю станцію за добу. Варто сказати, що Ніредьгаза "обслуговує" не лише себе, а ще 45 сіл та містечок області, тобто понад 250 тисяч мешканців. Загальна довжина каналізаційної мережі складає 1838 кілометрів.

Лише побачивши таку масу забрудненої людиною води усвідомлюєш, що відбувається з нашою планетою загалом. Спочатку ця вода проходить через низку сит, які затримують сміття, камінці, папір, пластик.

Очищення стічних вод відбувається різними способами та методами. Скажімо її обробляють за допомоги повітряних бульбашок, тому важчі неорганічні частинки осідають на дно.

У відстійниках, де вода повільно протікає, жири та масла спливають на поверхню. А дрібні нерозчинні домішки (мул), осідають на дно, де великі механічні лопаті зішкрібають цей осад та відправляють для подальшої переробки.

Як результат – на виході візуально досить чиста вода, яка ще має пройти процес фільтрування, аби остаточно позбутися шкідливих для людини та природи домішок. Лише після цього цю воду можна буде повернути назад – у Тису.

А далі ще більш цікавіший процес – мул з очисних споруд перекачують на інше велике підприємство поруч, у великі резервуари (метантенки). Там за органічну біомасу, що нагрівається до 35 градусів, "приймаються" мікроорганізми, у результаті отримують біогаз (метан) та знешкоджений намул.

Отриманий метан використовують для того, аби приводити в дію електрогенератори – таким чином значну частину електроенергії (7000 кіловат-годин на добу), що споживає підприємство, виробляють на місці.

А перероблений намул збирають та відвозять у спеціальні ангари, де перемішують з соломою та іншими нешкідливими домішками. Там він з часом перетворюється на корисну для рослин, багату на поживні речовини масу. А точніше добрива, які залюбки купують фермери.

Ось так відбувається цей процес – чудесне перетворення каналізаційних стоків. Природі повертають очищену воду, а людям – залишається необхідна енергія та продукт, який можна продати за чималі гроші.

Слід, правда, сказати, що для того, аби оновити каналізаційну мережу та збудувати такий завод потрібні чималі кошти. Загалом мова йде про 43 мільйони євро, що були надані Ніредьгазі з боку фондів Євросоюзу. Близько десяти відсотків цієї суми сплатило саме підприємство. Для цього взяли пільговий кредит, який планують згодом повністю погасити.

Подібний метод очищення стічний вод планують запровадити і в Україні. Наприклад, переговори з цього приводу з іноземними інвесторами нині відбуваються у Львові, Івано-Франківську, Чернівцях. Плекаємо надію, що з’явиться такий завод колись і на Закарпатті.

Олександр Ворошилов, фото автора, для Varosh

0 #