Головна Люди Олексій Дума: експедиції в Норвегію залишаються у серцях людей на все життя
Олексій Дума: експедиції в Норвегію залишаються у серцях людей на все життя
Олексій Дума: експедиції в Норвегію залишаються у серцях людей на все життя

Цього разу гарячих пляжів не хотілося. Помірна літня температура повітря і часті грози не дали можливості закарпатцям розплавитися під палючим сонцем, тож у серпневій відпустці забажалося активності і гірських краєвидів. У безмежному потоці Інтернет-пропозицій майнула Норвегія… Країна, що вже тривалий час міцно утримувала топові позиції у моєму списку "must visit", моргнула оком, натякаючи: чому б ні?

І за кілька годин ми вже жваво обговорювали умови участі в експедиції з організаторами клубу "Norway Travel". Які несподівано виявилися ужгородцями.

З того часу минуло трохи більше двох тижнів. І от після суцільного задоволення від усього побаченого і прожитого в Норвегії, розмовляю з Олексієм Думою в Ужгороді. Наш земляк – професійний гід і організатор подорожей у Скандинавію і не тільки. Випитую про його хобі, що стало роботою, а між тим, згадую саму поїздку. Як і обіцяв під час знайомства Олексій, вона залишилася у моєму серці назавжди.


– Хто ти за професією і чим встиг позайматися в житті?

– Я за освітою математик. Але життя склалося так, що займаюся тим, що мені найбільше подобається – туризмом. У мене був спортивний магазин в Ужгороді "Кант". І паралельно ми організовували різні туристичні походи в Карпати та за кордон в Грузію, Вірменію, Альпи. Влітку – пішохідні походи, взимку – лижі.

– "Кант" переріс у туристичні експедиції чи навпаки?

– Напевно, це сталося одночасно. Хоча я з дитинства захоплювався гірськими лижами. Тато мій інженер, будував гірськолижні підйомники на Закарпатті, брав мене із собою. Після розвалу Радянського Союзу якось мене запросили у Швейцарію. Я побачив там багато спорядження, яке було у вжитку, і подумав, що воно було б затребуване у нас. Почав потихеньку привозити його на Закарпаття. Пізніше, коли у людей з’явилися фінанси, почав контактувати з фірмами, які виготовляють спортивне і альпіністське спорядження, і так з’явився спочатку невеличкий магазин. Він ріс, а в певний період ми підписали контракт з мережею спортивних магазинів "Кант" і 6 років пропрацювали в Ужгороді. У зв’язку з недавніми подіями в Україні, магазин став нерентабельним і його довелося закрити. Але раніше в рамках "Канту" ми зробили сторінку на Facebook "Відпочинок у Карпатах" (зараз вона називається "Пригоди в Карпатах"). Її адміністратором є Костянтин Балабанов. Він водить людей в Карпати, Татри, Румунію. І саме цей напрямок діяльності ми продовжили розвивати.

– Як з’явилася Норвегія?

– Я захоплююся стародавнім стилем гірського катання, який називається телемарк. Це таке, ніби спускатися з гори на старих дерев’яних лижах з неприкріпленою п’яткою. Скандинавський стиль, він зародився в норвезькій провінції Телемарк, придумав його Сондре Норхейм. В Осло найбільший у світі музей гірських лиж. Крім того, в Інтернеті весь час натикаєшся на норвезькі краєвиди, від виду яких уже адреналін кипить у крові, тому було велике бажання поїхати і просто все це побачити. Про жодну комерцію не було мови. Ми поїхали з друзями, потім зацікавив норвезький фольк, подивився фільми про вікінгів, і ця країна вже не відпускала. А якось одного весняного дня задзвонив телефон і там сказали: "Добрий день, Олексію. Нам вас рекомендували, відвезіть нас в Норвегію". І все. Це була група людей з Києва, які любили подорожувати по всьому світу. Вони самі могли організувати таку поїздку, але в сучасному світі завжди не вистачає часу. А тут вже був розроблений маршрут, були знання і досвід. І вони поїхали зі мною.

– Скільки з того часу вже було таких експедицій?

– У Норвегію я їздив 6 разів, а мій колега Володя Міщенко двічі. Разом 8.

– Володя нещодавно долучився?

– Так. Мені стало важко самому все робити і я шукав людину, якій можна було б передоручити частину роботи. До того ж, я почав організовувати тури в Ісландію, тому Володя з’явився вчасно.


Усі близькі, друзі, знайомі і навіть зовсім незнайомі люди були залучені до комплектації нашого з донькою спорядження згідно зі списком "Norway Travel". Складався він щонайменше із трьох десятків пунктів. Серед них траплялися маловідомі специфічні професійні терміни, але в цілому все було зрозуміло. І за кілька днів до від’їзду, у домовлений час, у діловій сукні і на підборах (думаю, не тільки на мене всі одночасно справи звалюються саме перед відпусткою) я відчинила багажник автомобіля перед Олексієм. Він мовчки оглянув все спорядження і запропонував, щоб у понеділок ми ще раз зустрілися. Можливо, йому вдасться дещо замінити із того, що в мене є.

І ми зустрілися в понеділок. І Олексій замінив майже всі мої речі на свої професійні об’ємні рюкзаки, спальники для низьких температур, намет на будь-яку погоду, мембранну куртку, навіть трекингові черевики. Залишив тільки маленький рюкзак…


– Як ви дійшли до того, як саме комплектувати подорож і що необхідно брати у таку експедицію?

– Став у нагоді великий досвід походів раніше. А тут ми пристосувалися до тих умов, які передбачаються в Норвегії. Це можливість ночувати і на дикій стоянці на природі, і більш комфортній на кемпінгу. Тут вже розумієш, що електрики може не бути, тому треба брати газові, більш потужні, горілки, елементарні зручності – стіл, стільчики, посуд для походів, холодильник. Щороку, з кожною експедицією додавалося щось, чого не вистачало у попередній. Наприклад, тепер у нас точно є спеціальний перехідник для електрики на кемпінгах, без якого в Норвегії ніяк.

– А щодо спорядження? Якщо людина новачок у такій справі, ви можете її забезпечити всім необхідним?

– У нас є якесь додаткове спорядження, але основне людина повинна забезпечити собі сама. Хоча ми думаємо над можливістю прокату.

– Я звернула увагу, що ваш мінівен у Норвегії був повністю оснащений всім необхідним. Хоча всі ящички, шухляди були саморобними. Хто цим займався?

– Ми з Володею. За місяць до поїздки ми повністю підготували автомобіль, завдання якого було забезпечити максимально можливий комфорт учасникам експедиції. Я дуже не люблю безлад і коли потрібно довго щось шукати. Тому зробили такі ящики з перегородками, у яких кожна річ має своє місце.

– Немає задуму придбати автотрейлер?

– Пересування на трейлері займе набагато більше часу, тому що він має обмеження по швидкості. Плюс у зв’язку з габаритами, ним доволі складно керувати. Але ми розглядали такий варіант для експедиції в Ісландію, де клімат набагато суворіший.


Компанія зібралася чудова: люди різного віку і професій, серед яких підприємець, юрист, математик, айтішники, журналіст, аграрниця і школярка. Всього 8 осіб із Закарпаття, Львова і Києва. Кожен зі своїм рівнем фізичної підготовки, туристичним досвідом, специфічним характером, темпераментом і почуттям гумору. Але всі злилися в єдину дружню команду. І відразу стало зрозуміло, що подорож буде веселою.


– Я спілкувалася з членами нашої експедиції, і всі були одностайними в думці, що компанія була ідеальною. Це випадково сталося, чи, формуючи поїздку, фактор психологічної атмосфери колективу також враховується?

– Так, формуючи групу, ми враховуємо вік, інтереси і таке інше. Наприклад, у попередній цьогорічній команді, якою керував Вова, було більше старших людей. Мені дісталися більш молоді. Минулого року навпаки.

– А трапляються такі люди, які ниють, вередують, весь час чимось не задоволені?

– На щастя, ні. Люди, які наважуються на формат таких мандрівок, психологічно готові до того, з чим повинні зіткнутися. І напевно всередині себе переступають через своє его, через щось, чим не задоволені, щоб не псувати настрою іншим.

– Які існують обмеження щодо набору в експедицію?

Вікові – це ми вирішили не брати дітей, молодших 10-ти років. Інших обмежень нема. Найстаршому учаснику нашої експедиції було 63 роки. А цього року Володя у треку зустрів американця, якому було 88 років. Ще з нами в експедиції кілька років тому була моя вагітна дружина.

Найголовніше – це щоб людина здорова була і добре себе почувала. Треки наші були важкими для непідготовлених учасників, але вони були для них можливими. І якщо людина змогла вже витягти себе із зони комфорту, з дивана і відірвати себе від телевізора, то вона зможе й решту. Тому це доступно для всіх, у кого нема якихось захворювань чи медичних протипоказань.


Трансфер з Ужгорода до Львова, затим до Любліна, 6-ти годинна черга на українсько-польському кордоні, півтори години польоту літаком, і от нашу команду зустрічає норвезька земля. Миттєвий обмін поглядами в аеропорту з попередньою групою "Norway Тravel", яка саме відлітала додому, мікроавтобус на парковці – і ми вже їдемо у перший пункт ночівлі, містечко Сандефьорд. Затишний кемпінг, купання в Північному морі, саморобна смачнюча вечеря з домашніх продуктів і відзначення старту норвезьких пригод…


– Яким чином ви вирішили питання харчування і проживання, які, як з’ясувалося, в Норвегії дуже не дешеві?

– Норвегія – дорога країна. Через холодний клімат багато фруктів, овочів завозяться. Вони несмачні, тепличні. І тому в останні поїздки я засушую овочі з власного городу. Це літній збір, свіжий, якісний, без хімії. Овочі нарізаються, засушуються і певними міксами фасуються в пакети, розраховані на відповідну кількість людей і тривалість експедиції. Там тільки додається вода, тушонки, спеції, все це вариться – і суп чи бограч готові. Дуже мало в Норвегії продуктів, які дешевші за українські. Скажімо, рис. Але все інше… Наприклад, гамбургер з кока-колою – 12 євро, крафтове пиво – від 3 до 12 євро, хліб – 4 євро за 750 грамів, молоко – 2,5 євро за літр, дюжина яєць – від 3 до 6 євро.

Середня ціна обіду в звичайному ресторані – 50 євро на людину. Кемпінгове проживання в дерев’яному будиночку – від 25 до 50 євро за людину, ціна хостелу в Осло чи Бергені – від 25 євро. Врахувавши все це, ми організовуємо тури різного ступеню комфорту. Найдешевший варіант – наметовий. Якщо жити в будиночках, то ціна туру множиться на 3, якщо додати харчування в кафе чи ресторанах – на 5. Але наметова літня експедиція має все необхідне для комфортного перебування в Норвегії. Звісно, якщо заздалегідь і ретельно підготуватися.


А далі – казка… Інакше не скажеш. З неймовірними краєвидами, землями стародавніх вікінгів і фантастичними тролями, дерев’яними хатинками із травою на стріхах, сотнями водоспадів, озер, аскетичними скелястими пейзажами і запаморочливо живописними фьордами… Гриби і ягоди всюди. Навколо – ідеальна чистота, увага до природи, турбота про туриста і спокій… Словом, тепер, коли під час медитацій з йоги нам пропонують перенестися у місце, де дуже добре і спокійно, я заплющую очі і бачу Норвегію…


– За що ти сам любиш Норвегію?

– Найперше, це за природу, ставлення людей до неї і те, як вони живуть у гармонії. Ти сама бачила, що там навіть будинки зроблені так, щоб вони вписувалися в навколишній пейзаж. Стіною з викладених камінців маскуються труби і бетон дамби, щоб не порушувати гармонії природи. Люди спокійні і врівноважені. Все комфортне, але просте. Без зайвого декору і надмірностей. Все робиться якісно і добротно.

– Є у тебе улюблені місця, в які ти любиш знову і знову повертатися?

– Мені дуже подобаються відкриті узбережжя. Вони приваблюють спокоєм, красою і величчю. Ще хочу дуже побувати на Лофотенських островах, які розкидані по Атлантичному океану. Влітку там білі ночі.


Пішохідні треки виявилися непростим випробуванням для нетренованих туристів. Однак саме завдяки таким екскурсіям і можливо розгледіти ту справжню Норвегію, про яку багато говорять і з картинками якої асоціюється ця країна. За наших 2 тижні експедиції вкупі зібралося 108 км пішохідних треків скелястим ландшафтом з камінцями, снігом, іноді болотом, талою водою льодовиків. Додайте сюди 2,5 тисячі км автомобілем і ви зрозумієте, що побачити нам вдалося немало. Тепер у скарбничці побачених найкрасивіших місць планети у нас значиться хребет Бессегген, найвища точка Скандинавії Галдхопігген, водоспади Форінгфоссен і Лотефоссен, Гейрангер-фьорд, стіна Тролів, Прейкестулен і моя давня мрія, картинка, що 2 роки була заставкою на комп’ютері, – знаменита скеля Язик Троля…


– Як розроблялися треки і сам маршрут?

– Ми взяли найпопулярніші і найцікавіші місця, які зустрічаються в Інтернеті у різноманітних звітах. Врахували знакові точки для всього світу, подивилися, як краще оптимізувати маршрут, щоб від пункту до пункту можна було переїжджати протягом одного дня, з’єднали їх і вийшло таке собі велике кільце.

– 108 км пішки, стрімко то вгору, то вниз. Не так і просто було їх подолати…

– Так, але жоден із треків не є обов’язковим. Ви можете залишитися чекати групу і зайнятися будь-чим на ваш розсуд – рибалити, збирати гриби, ягоди чи милуватися водоспадами. З іншого боку, всі треки доступні. Ти сама зустрічала і дітей, і зовсім літніх людей. Кожен для себе вибирає комфортний темп, долає відстань і в нагороду дістає те, за чим ішов – неймовірні враження.


Нам добряче пощастило з погодою. За 2 тижні дощило днів 4, але навіть за цей короткий проміжок ми зрозуміли, що таке негода в Скандинавії. Близькі телефонували переконатися, що з нами все гаразд, почувши в новинах, що блискавка під час грози в Норвегії вбила одночасно 323 північних оленів. Зате решта днів світило сонце і за місцевими мірками було дуже тепло. Попередній експедиції пощастило менше. Тривала злива повністю перекроїла їхній маршрут. Таких опадів не спостерігалося в країні останні 47 років. Здавалося, що хтось на небі перехилив озеро чи фьорд. Зате і тут був свій плюс. Учасникам експедиції вдалося побачити неймовірної краси бурхливі повноводні водоспади, і таке видовище також багато чого було варте…


– Чи можна хоч якось передбачити погоду в Норвегії?

– Погода в Норвегії – це рулетка. Вона настільки стрімко змінюється, що прогноз можна дивитися максимум на добу. Але і тут по можливості ми підлаштовуємося, корегуємо маршрут. Це літо було дійсно дощовим. А от минулого року була посуха, якої в Норвегії не спостерігалося 50 років, і все пересохло.

– Які враження у тебе залишилися від туру?

– Тур пройшов відмінно. Вкотре переконався в доцільності зміни пунктів програми з урахуванням погоди, фізичної втоми та інших факторів. Комфорт і гарний настрій всіх людей – першочергові. Післясмак чудовий. Команда чудова. Дякую всім за чудову подорож.


В Україну летіли втомлені і щасливі. Олексій посадив нас на літак, сам автомобілем вирушив додому. Білий мікроавтобус мінівен, який за ці дні став для нас мало не другою домівкою, обслуживши дві норвезькі експедиції, подолавши 5 тисяч км норвезьких доріг, також повертався в Україну.

Ми везли додому неймовірні спогади, надзвичайні фото, сувеніри, контакти нових друзів і однозначне переконання, що це була одна з найкращих подорожей у нашому житті. І що вона дійсно залишиться в серці кожного з нас назавжди.


Лариса Липкань, Varosh

Фото: Олексій Дума, Юрій Гайсак

11 вересня 2016, , 17:25     0 1732

Коментарі:



Залишаючи коментар, будь ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цієї публікації.
Відправити