Головна Люди Мар’яна Боднар: Самостійність і самобутність розвивають виконавця
Мар’яна Боднар: Самостійність і самобутність розвивають виконавця
Мар’яна Боднар: Самостійність і самобутність розвивають виконавця

Ужгородка Мар’яна Боднар закінчила Римську Консерваторію St. Cecilia, працювала у Віденській опері. Співала поряд з найвідомішими оперними зірками світу – Маріеллою Девія, Даніеллою Дессі, Еддою Мосер, Ренцо Джакк'єрі, Джузеппе Саббатіні та Анною Ванді. Вчилася у відомої української співачки Вікторії Лук’янець, яка понад 30 років співала на сцені Віденської опери. Голос ужгородки чули в Австрії, Італії, Словаччині, Німеччині, Польщі, Швейцарії та Україні.

Нам вона розповіла трохи більше про свій музичний шлях та про проекти, над якими працює сьогодні.


Шлях


Одразу скажу, що шлях до того, чим я займаюся сьогодні, був не простим. Я почала співати дуже пізно. Закінчила "культурологію", працювала журналістом, в секретаріаті президента. А потім вступила на вечірнє відділення київської консерваторії. І все... На будь-які пропозиції щодо роботи у мене була одна відповідь – я хочу співати. І не жалкую про це сьогодні. (ред. – посміхається)

Хоча, як і в кожної людини, були різні періоди. Інколи хотілося відступити і не повертатися. Але щоразу якісь незбагненні обставини повертали мене на цей шлях.

Взагалі музика у моєму житті з’явилася у другому класі – батьки віддали мене до музичної школи. Я хотіла грати на бандурі, але мене не взяли через відсутність голосу та слуху. Зрештою, мене відправили на скрипку. Я не дуже нею захоплювалася... Але успішно закінчила музичну школу і вирішила, що з музикою мене більше нічого не пов’язуватиме. Зараз я розумію наскільки це був важливий для мене досвід.

Але одного разу, коли я з батьками відпочивала на морі в Болгарії, на вечірці я почула "My Heart Will Go On" Celine Dion. І захворіла співом. На щастя, батьки завжди підтримували усі мої прагнення та бажання. Так я почала займатися естрадним співом. Але якось голос не так звучав як у співаків-естрадників. Потім подруга повела мене на прослуховування до своєї викладачки з вокалу у музичне училище. І тоді вперше я почула думку про те, що у мене голос, який найкраще пасує до опери.

Потім – була консерваторія в Києві, навчання в Римі. Віденська опера. Спочатку – хор, потім – соло в австрійських театрах. Зникнення голосу на цілий рік. І дуже несподіване його повернення. Було багато різних етапів за ці роки, але я зрозуміла, що просто потрібно йти туди, куди тебе веде Бог. Власне, це зараз я і роблю.


Про самобутність


Самостійність і самобутність розвивають виконавця. Вміти співати арії у класичному виконанні без жодного відхилення – це добре, але найкращий досвід – коли ти в собі складаєш музику і виконуєш її так, як підказує тобі серце. Коли ти пробуєш створити щось нове, то і всередині тебе народжується щось інше. До прикладу, є у нас ноти для фортепіано і для голосу, але немає для скрипки. Що робити у такій ситуації? Правильно, створювати щось нове. У підсумку – ти всередині музики чуєш іншу музику. Глибше її розумієш.


Україна vs. Європа


Для мене немає значення, де виступати – в Україні чи в Європі. Мандраж є всюди. Навіть, якщо на концерт прийде 5 чоловік. Я знаю, що є люди, які сприймають професію за належне – вийшли, відспівали, пішли. У мене такого не буває, я завжди щиро хвилююся за те, аби мені вдалося віддати людям у конкретний момент все, що в мене є.

Моя велика мрія – створити на Закарпатті якісний продукт і презентувати його не тільки Україні, але й світові.

До речі, наприкінці цього місяця реалізовуватиму цікавий проект на Мальті – класика у поєднанні з роком та джазом. Це мене дуже надихає. Мені взагалі хочеться потужної музичної суміші – все зламати і створити наново. (ред. – посміхається)

Після Мальти їду в Сієну, в Італію, де разом з відомим гітаристом (класична гітара) Едуардо Катемаріо, буду записувати аудіо та відео і створювати новий європейський проект. У ньому буде музика від іспанської до слов'янскої.


Класика у вільному форматі


Я дуже люблю виконувати класику у вільному форматі. Так з’явилися проекти "Flagro" та "Night Gravity". Концепція музичного проекту, який би поєднав сучаність і класику, у мене виникла давно. Підбір таких композицій, які можуть зачепити людей далеких від класики, дуже важливий. Музику, яку вони могли почути в кіно, рекламі і т.д. Це наш своєрідний місток, через який ми намагаємося показати людям, так би мовити, популярну класику. Тому в основі – той матеріал, який знають і завжди трохи нового, невідомого.

Людина я взагалі дуже фанатична і завжди чіпляюся за усі нові проекти. І хочеться, аби вдавалося усе й одразу.

Найбільше мені подобається іспанська, аргентинська та французька музика. Напевно, тому що вона чіпляє найбільше. З італійської – мені подобається веризм – саме той етап розвитку в італійській опері, де дуже багато драматизму та простору, там головне слово та переживання. До душі ліричні твори, від яких все всередині розкривається. 

Я – сопрано. В Італії мене розглядали, як колоратурне сопрано, але з часом голос почав себе більше проявляти як саме ліричне сопрано. При цьому я страшенно люблю мецо-сопрановий репертуар і часто беру твори створені для цього голосу. Мені подобається вільні презентації класичної музики тому, що я можу в них співати так, як я хочу, а це для мене дуже важливо. Але взагалі я підбираю ту музику, яка приємно лягає на слух і подобається найперше мені – тоді я зможу її прожити і передати емоції слухачам.


Мистецтво


Я закінчила Києво-Могилянську академію за спеціальністю "культурологія". Мистецтво вабило мене завжди і навіть, коли я на останніх курсах вступила до консерваторії, завжди слідкувала за його розвитком та новими тенденціями. Зараз у мене нове дихання в цій царині. Оскільки, батько художник, то мистецтвом я завжди цікавилася з дитинства і непогано на ньому розуміюся. Нещодавно організувала міжнародний пленер на Закарпатті. І, думаю, що і надалі розвиватимуся у цьому напрямку.


Класична музика на Закарпатті


Світ класичної музики дуже складний. І, на жаль, на Закарпатті, та й в Україні загалом, він не в найкращому стані. Але ми намагаємося зі свого боку зробити усе, що можемо, аби нашу музику презентувати на належному рівні. Тому і робимо концерти, в який поєднана сучасність і класика – аби зробити її ближчою до людей.

Але і за кордоном не настільки все просто, як нам може здатися – всюди криза, театри закриваються. Перше від чого "відрізають", коли починається спад в економіці, це мистецтво. З іншого боку – це ще один поштовх до того, аби створювати щось своє, самобутнє.

Це дуже цікавий процес – бо починаєш ще інтенсивніше займатися самоосвітою, вивчати те, чого досі не знав або з чим взагалі навіть не планував стикатися. Так, до речі, і композитором можна стати. (ред. – сміється)

Росана Тужанська, Varosh

Фото: Олександр Смутко

22 липня 2016, пт, 10:32     0 2857

Коментарі:



Залишаючи коментар, будь ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цієї публікації.
Відправити