Головна Люди Михайло Рогач: Айкідо – бойове мистецтво, що виховує відповідальність
Михайло Рогач: Айкідо – бойове мистецтво, що виховує відповідальність
Михайло Рогач: Айкідо – бойове мистецтво, що виховує відповідальність

Японське мистецтво, що вчить не тільки захищатись фізично, а й формує моральний стрижень людини – айкідо. Про це ми поговорили з одним із провідних ужгородських тренерів Михайлом Рогачем.

Михайло має 3 дан із айкідо і очолює організацію "Кагамі додзе" в Ужгороді, що входить до складу Академії айкідо "Совість і Честь" ("СіЧ").  Далі пряма мова.


Що є айкідо


Айкідо – японське бойове мистецтво, що було сформоване та представлене світові після Другої світової війни. На його ідею вплинула хвиля пацифістичного настрою. Філософія айкідо – це пошук миру через практику бойових мистецтв. Після того, як Японія капітулювала у війні, там було багато проблем із практикою бою. Засновник айкідо Моріхей Уесіба в результаті власного пошуку об’єднав декілька стилів і сформував новий, заснований не на агресії та спротиву, а навпаки.
Наразі в Ужгороді займається близько 400 людей, в моєму клубі – 70 чоловік. Серед них є й не тільки молодь, найстаршій з учениць 56 років. 


Філософія мистецтва бою


Рухи формують свідомість. Через їх фізичне повторення, розум стає м’якшим, тому айкідо – це гнучкість розуму. Дітям ми пояснюємо моральні цінності: намагаємось виховати не конфліктність та відповідальність. Вони повинні знати, що є добрим, а що – поганим. Часто в інтернеті люди читають про те, що айкідо – спокійне бойове мистецтво. Так і є, але ми вчимо дітей, в якій ситуації вони можуть його застосовувати, а в якій – ні. Практика бою допомагає визначитись, де людину принизили і необхідно постояти за себе, а де це не є важливо і можна не зважати. В моральному плані людина вчиться відстоювати себе із віком.

Я пройшов різні етапи дорослішання та становлення, як айкідоїста, тому, коли був малим та недосвіченим – бився, коли ставав молодим та гарячим – це були певні речі, що затверджували моє айкідо, зараз вже багато років все закінчується розмовою та поясненням. Чим більше людина займається айкідо, тим більше вона розуміє, що ситуація не досить критична, щоб наносити іншій людині шкоду. Що я за майстер айкідо, коли вирішую конфлікти силою?

Завдання бойового мистецтва в тому, щоб, навпаки, зберігати гармонію. Навіть назва складається з трьох слів: "ай" –  гармонія, "кі" – енергія, "до" – путь. Тому ми повинні реагувати таким чином, щоб завжди зберігалась гармонія. Але водночас не повинні бути жертвами, достатньо робити так, щоб не завдати шкоди, але в той же час – відстоювати власну гідність.


Про власну путь в бойовому мистецтві


Я почав займатись у дванадцять років. Цього вересня святкував п’ятнадцятирічний ювілей. У восьмому класі, коли я сидів на уроці з біології, до нас, як це буває у вересні в різних школах, прийшов тренер і запропонував записатись до нього у секцію з айкідо. Я прийшов додому і спитав: "Де моє кімоно?". В той самий вечір ми з татом пішли на секцію і я потрапив до свого першого вчителя Віктора Аполонова. Потім перейшов до Петра Гончака, це вчитель Віктора, а тепер і мій.


Хто вчиться


Я набираю учнів із чотирьох років. З ними ми формуємо рухові навички: вони повзають, починають робити вправи, що допоможуть їм відчути власне тіло, сформувати координацію в просторі. Звичайно, що про прийоми та навички самозахисту годі й говорити. Заняття із маленькою дитиною – це спосіб привчити її до фізичної культури, до того, що треба слідкувати за собою, бути дисциплінованим. Починаючи з шести-семи років, діти навчаються специфічних перекидів, які використовуються в айкідо, пересувань, позицій тіла і, власне, розвивають фізичні якості, наприклад, гнучкість.

Із наймолодшими ми займаємось півгодини, тому що дитина не може більше втримувати увагу, а ми не хочемо перетворюватись на "садочок після садочка", щоб батьки "позбавились" дитини на якісь там час. У старшої групи заняття проходять двічі на день, тобто десять разів на тиждень. Для маленьких дітей – двічі на тиждень. Половина практикуючих айкідо – дівчата.

Дорослу групу можна умовно поділити на три частини: це ті, хто почав займатись айкідо в дитинстві і продовжує досі, ті, хто прийшов в результаті пошуку, наприклад, їх не влаштовував фітнес або басейн, але це випадкові люди, скажімо так, та ті, хто знайшов в собі сили та прийняв рішення, що пора братися. Наприклад, Надія Михайлівна, якій зараз 56 років, одна з тих, хто вирішила та прийшла.


Як проходить тренування


Тренування розпочинається із певних правил: учні сідають в ряд, відбувається загальне вітання, потім налаштовуються на заняття. Це називається мокусо. Наприклад, люди приходять ввечері, в голові – безлад. Ми даємо їм одну-дві хвилини, щоб вони відключилась від усього та півтори години присвятили практиці айкідо. Починаємо із розминки, потім відпрацьовуємо вправи, залежно від теми заняття, потім – парна робота, розтяжка. Наприкінці заняття всі знову сідають і дякують один одному за тренування, знову ж таки мокусо, щоб заспокоїтись та не виходити перенапруженим із залу.

Наш клуб є традиційним клубом айкідо, тому на заняттях ми використовуємо зброю. Її є три види: бакен – макет дерев’яного меча, джо – дерев’яна палка та танто – ніж.

Ми постійно намагаємось брати участь у семінарах: майже кожні вихідні кудись їздимо. На цьому уікенді ми були в Болгарії на святкуванні 25-річчя Болгарської Федерації айкідо і 30-річчя айкідо в Болгарії. Цей семінар проводив Міцутеру Уесіба, правнук засновника айкідо. Вище нього є хіба тільки його батько, тобто це пряма лінія, можливість отримувати знання у самого "кореня". Мої учні їздили в Будапешт на семінар Бруно Гонзалеза, це учень Крістіана Тис’є. Якщо сказати "європейське айкідо", то воно асоціюється лише з ним. Я був на семінарі в Києві у Тошира Суга, що має сьомий дан. Насправді ми багато подорожуємо і загалом Європою, адже, виходячи із географічного положення Закарпаття, нам туди ближче.

В Україні досить розвинене айкідо, але, я вважаю, що проблема в тому, що кожен сам по собі. Сподіваюсь, що найближчим часом ми об’єднаємось та будемо співпрацювати. 


Про плани


В Японію я, на жаль, поки що не їздив, але у 2016 році планується поїздка тривалістю в місяць. Ми зараз готуємось, встановлюємо контакти, вирішуємо питання з візами, гроші збираємо, що так само важливо. Ми маємо вектор в цьому напрямку.


Як потрапити на заняття:

  • пн – пт 08.00 – 09.30 (старша група);
  • вт – чт 15.30 – 16.00 ( 4 – 6 років);
  • вт – чт 16.15 – 17.15 (7 – 9 років);
  • пн – пт 17.30 – 19.00 (10 – 13 років);
  • пн – пт 9.30 – 21.00 (старша група).

Контактний телефон: 066 298 30 88 (Михайло Рогач).


Юлія Балка, Varosh

Фото: Маріан Логойда

10 листопада 2015, вт, 12:16     0 3333

Коментарі:



Залишаючи коментар, будь ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цієї публікації.
Відправити