Головна Культура Михайло Палінчак: у стріт-фотографії техніка – не головне
Михайло Палінчак: у стріт-фотографії техніка – не головне
Михайло Палінчак: у стріт-фотографії техніка – не головне

Фотограф з ужгородським корінням, що вже кілька років живе та працює у Києві, розповів нам про те, що таке стріт-фото, що у ньому важливе, а що другорядне, а також, хто і навіщо його знімав.

Далі пряма мова:

Мій батько, теж Палінчак Михайло і теж фотограф, ще з раннього дитинства прищепив мені любов до фотографії. Все почалося саме з його "легкої руки", коли у 13 років він мені подарував перший плівковий фотоапарат Minolta x300. На жаль, далі двох-трьох плівок справа не пішла, але вже тоді на них було кілька цікавих кадрів. Батько й зараз мій головний радник так критик щодо фотографій. 

Ужгород, 2012

Вдруге я повернувся до фотографії у 2007. Тоді у мене з'явилася цифрова мильниця. Спочатку, напевно, як і всі, я фотографував усе, що бачив, але досить швидко мені це набридло. Я почав фотографувати вулицю, незнайомих людей, повсякденне життя.

Ужгород, 2012

Приблизно у цей період у мене з'являється кілька цікавих вуличних і жанрових фотографій з Ужгорода та Єгипту. Остання, свого часу, навіть була нагороджена Блакитною стрічкою FIAP – міжнародної федерації фотомистецтва. А у 2008 році, через Закарпатське відділення, мене прийняли до Національної спілки фотохудожників України.

Ужгород, 2012

Якщо можна так висловитися, то "свідомо" я почав фотографувати після зустрічі у Києві з Дмитром Музальовим, який спільно з Максимом Слюсаревим і Вадимом Саханенко, як колектив "Фотопередвижники", приїхали зі своїми фотографіями (метафізичне фото). Напевно, саме ця зустріч справила на мене найсильніше враження та вплинула на те, що я фотографую зараз. 

Київ, 2011

Спеціалізованих фотошкіл, курсів або модних сьогодні майстер-класів, я ніколи не відвідував. Все моє "навчання" відбувалося через особисте спілкування з іншими авторами, перегляд фотографій класиків в інтернеті та альбомах. Між тим, як виглядає фото в електронному вигляді та у книзі – величезна різниця. 

Львів, 2012

У 2012 році я вступив до колективу УФА (Українська фотографічна альтернатива). Вона представляє найцікавіших фотографів України та до східно-європейського колективу стріт-фотографів Momentum. До речі, саме цей колектив готує приємний сюрприз для Ужгорода та усіх шанувальників фотографії.

Ужгород, 2012

Загалом, вулична фотографія або стріт-фото бере свій початок відтоді, коли фотографія почала заявляти про себе як про самостійний напрямок образотворчого мистецтва, тоді, коли зародилося поняття "прямої фотографії" на противагу пікторалізму, а саме на початку ХХ століття. 

Київ, 2012

Зачатки вуличної фотографії простежуються ще у творчості американського фотографа Альфреда Стігліца (1864 - 1946), але виділення жанру прийнято співвідносити з творчістю всесвітньовідомого фотографа Анрі Картьє-Брессона. Зараз у всьому світі спостерігається неабиякий інтерес до фотографій саме у цьому жанрі, можна навіть говорити про його розквіт.

Ужгород, 2012

Як на мене, то це один з небагатьох жанрів, що доступний кожному фотолюбителеві, незалежно від того, якою технікою він користується. Тут, як ніде, технічна частина виходить на другий, якщо не третій план. Головне ж – сам фотограф, його спостережливість, інтуїція, спритність.

Київ, 2011

З іншого боку, це один із найчесніших жанрів, який не терпить постановки та втручання фотографа у хід подій. Залишається лише спостерігати, і якщо пощастить, фіксувати те, що відбувається навколо. Насправді, це вимагає неабиякого терпіння та вправності. Утім, у фотографа є можливість фотографувати життя саме таким, як воно є.

Ужгород, 2011

Що ж до правил зйомки вуличної фотографії, то тут підійде цитата відомого фотографа Біла Брандта: "Фотографія це не спорт. У неї немає правил. Все повинно бути випробувано".

Київ, 2012 

Більшість відомих фотографів користувалися абсолютно різними камерами, принципам композиційної будови і т.д., постійно експериментували і не боялися помилок у пошуках "своєї фотографії". Безумовно відсоток поганих і нудних кадрів дуже високий і становить близько 99%. І у такому випадку "Кошик" стає кращим другом фотографа.

Київ, 2011

У будь-якому випадку, я вважаю, що завжди потрібно експериментувати і рухатися вперед. Не слід зациклюватися на двох-трьох прийомах і ставати заручником свого "стилю".

Москва, 2011

Потрібно бути самокритичним і досить культурно обізнаним, щоб зуміти відсіяти одиничні варті уваги кадри. Часто буває так, що сьогодні фото тобі подобається, але через якийсь час все менше і менше, а потім ти розумієш, що не таке воно вже й добре або й зовсім не варте нічого.

Ужгород, 2012

Якщо здається, що зняв "шедевр" не варто поспішати і відразу його завантажувати на свій сайт або сторінку у соціальних мережах. Краще почекати кілька днів, а то й тижнів, і поглянути на фотографію ще раз уже у новому світлі, абстрагуватися від емоцій. Часто ж буває і навпаки: переглядаючи свій архів через кілька місяців чи навіть років, помічаєш щось таке, що спочатку пропустив.

Ужгород, 2012

Знаю, що багатьох людей цікавить чи можна заробляти на життя фотографією. Мені пощастило, що завдяки своєї освіти та роботі за фахом, не маю необхідності займатися комерційною фотографією, шукати замовлення і т.д. З іншого боку, й на саму фотографію залишається не так вже й багато часу. Але тут кожен обирає сам, що для нього важливіше. Я знімаю те, що мені подобається, у першу чергу для себе, і дуже ціную таку творчу свободу. Тому, у моєму випадку уся комерція зводиться до продажу відбитків фотографій шанувальникам фото та колекціонерам.

Фокус:

Михайло Палінчак, 28 років. 

Народився та виріс в Ужгороді.

Навчався на факультеті міжнародних економічних відносин УжНУ (бакалавр).

У 2007 році закінчив магістратуру Київського Інституту Міжнародних відносин (КІМО).

Улюблені фотографи: Аарон Сіскінд, Алекс Уебб, Гаррі Груйєр, Георгій Пінхасов, Вільям Еглстон, Сол Ляйтер , Стівен Шор, Трент Парк, Йозеф Судек.

Улюблена книга: з нещодавно прочитаних – "Щоденник" Чака Паланіка; про фотографію "Camera Lucida" Ролана Барта.

Улюблений фільм: "Повернення" Шона Елліса, "Клуб безбашенних" Стевена Сільвера.

Більше фото Михайла Палінчака на особистому сайті: palinchak.com.ua

Михайло Палінчак, спеціально для Varosh.com.ua

Усі фото автора

18 березня 2013, пн, 1:49     1 5055

Коментарі:



Залишаючи коментар, будь ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цієї публікації.
Відправити